У кожного міста, як кажуть, є свої особливості. Для більшості воно постає у вигляді чарівної архітектури, вузьких вуличок і сотень двориків із безліччю таємничих історій, яких не знають ні жителі міст, ні туристи.
Спробуємо зануритися в атмосферу 10-ти чернівецьких двориків, які часто залишаються поза увагою чернівчан і гостей нашого міста.
Дворик Ратуші
Будівництво ратуші завершили в 1848 році, саме тоді й відкрився цей простір для зустрічей, роботи та відпочинку. У дворику ратуші є колодязь, який сьогодні виконує роль декорації та не використовується за першочерговим призначенням.
За переказами колодязь був розташований на цьому місці ще з кінця 18 століття, тобто задовго до того, як побудували ратушу. Старші люди розповідають, що з нього колись брали воду пожежники, щоб гасити полум’я, тобто він був допоміжним. Сьогодні ж визначено, що глибина колодязя становить близько 5 метрів, але його нижня частина залита бетоном, тому складно сказати, скільки насправді метрів глибини у ньому. Джерельна вода у криницю не поступає, натомість дощова вода часом його трохи наповнює. Окрім того, його часто наповнюють сміттям відвідувачі, тому колодязь таки потребує таблички з написом «Колодязь – не смітник», ну щоб спокійніше було. Його справжня історія загубилася поміж загадкових чуток: яка з них достовірна – сьогодні не відомо, як і те, що він ховає в своїх глибинах.
Дворик Будинку на вулиці А. Шептицького, 23
Його можна було би назвати ще смачним двориком, але все по порядку. Мешканці двору розповідають, що в будинку, який є пам’яткою архітектури місцевого значення, свого часу була приватна поліграфія. У ній щодня друкували багато матеріалів.
Якщо аркою пройдете до сходів, над головою побачите старий механізм — підйомник. Ймовірно, потужності виробництва були на другому поверсі, тому готову продукцію спускали саме за допомогою цього механізму. Пізніше в радянський час будинок було роздано під квартири, а також в ньому був розташований обласний бібліотечний колектор. Сьогодні частину приміщення займає видавництво «Прут».
Тоді ж і з’явився певний «смак». По-перше, це атмосфера самого дворику та взаємодії його мешканців. По-друге, це дядя Ваня. Мова тут не про вигаданого персонажа, а про пекаря з золотими руками, який свого часу відкрив у підвалі будинку булочну, що сьогодні носить його ім’я. Скуштувавши ці булочки, смак вже не забудеш, як і дорогу до цього місця. Сьогодні дядя Ваня – частинка того небаченого в нашому місті… Хочете скуштувати булочки, приготовані за особливим рецептом? Тоді вам варто відвідати це місце, ви будете задоволені.
Дворик на вулиці Університетській
Будинок по вулиці Університетській, 11 зазвичай залишається поза увагою, адже єдине, що ми помічаємо, то рекламні вивіски підприємств, які є в ньому. Саме тому геть не звертаємо уваги на вхід у під’їзд, що виводить у дворик будинку.
Але зайшовши у двір, одразу бачимо загадкове графіті на стіні. Що ж намагався сказати автор, на жаль, не відомо, як й ім’я автора. Попри те малюнок залишається таємничим, а іноді – унікальною знахідкою для впертих дослідників.
У дворику є ще не один цікавий об’єкт – своєрідна тумба, на якій відомі художники-керамісти залишають свої витвори після міжнародних пленерів. Та найцікавіший персонаж – чернівчанин- єврей. Бо про поліетнічність нашого міста ви всі, звісно, чули .
А звати цього дивного персонажа Яша. Поважний городянин, який радо зустрічає всіх посмішкою та знятим капелюхом, справжній мешканець чернівецького двору. Виготовлений та встановлений Яша був у 2016 році чернівецькими майстрами Олексієм Мєдіним та Сергієм Богопольським. І є початком проекту, який передбачає встановлення подібних скульптурок- представників інших народів, які населяли Буковину. До слова, то не єдиний персонаж цих майстрів, якого можна зустріти на просторах міста, тому приємних вам пошуків.
Дворик 14-го корпусу Чернівецького національно університету імені Юрія Федьковича
Цей дворик дає змогу не просто зануритися в атмосферу минулого, а й відчути себе при владі. Справа в тому, що будівлю, де зараз здобувають знання, колись возвели як Будинок Крайової палати депутатів.
Дворик, який студенти часто називають «курилкою», був призначений для відпочинку, ділових зустрічей і перерв між засіданнями Палати депутатів Буковини. Якщо вміло зіграти роль студента, охорона вас не зупинить – тоді можна сміло прямувати у внутрішній двір. Вийшовши туди, варто звернути увагу на скульптури двох богинь, які знаходяться по обидві сторони сходів. Вони виведуть вас у сквер, засаджений понад сто років тому. Там можна відпочити та поспілкуватись зі студентами та викладачами.
Дворик на вулиці Антона Кохановського, 12
Ім’я славетного чернівецького бургомістра можна згадати ледь не на кожній старій вулиці нашого міста, бо за часи його діяльності місто активно розбудовували. Його барельєф можна побачити на будинку на Центральній площі. Цікавий об’єкт ви знайдете в одному з двориків будинку, що розташований на вулиці, названій на честь відомого міського голови, який перебував на цій посаді 28 років.
Під’їзд будинку № 12 зазвичай замкнений на кодовий замок, але якщо ж вам пощастить відгадати код чи буде відчинено, сміливо заглядайте всередину, воно того варте. Пройшовши старенький під’їзд, встелений старою австрійською плиткою, виходимо у двір. Дворик одразу ж пробудить ваші емоції.
По-перше, ви зможете відчути атмосферу давнини. По-друге, будете засмучені тим, що двір таки потребує втручання не тільки мандрівників, а й майстрів з ремонту, щоб ще через 100 років тут можна було би взагалі щось побачити.
Під час оглядин двору увагу одразу ж привертає цікава альтанка. Вона була тут встановлена, певно, ще в Австро-Угорський період. На жаль, більше інформації про те, хто саме її встановив і з якою метою, немає. Але на багатьох туристичних листівках і книгах про Чернівці ви її знайдете. А тепер бачите на власні очі, хоча більшість чернівчан не підкаже вам, як її віднайти.
Свого часу мешканці будинку обладнали цю родзинку двору лавкою та столиком для відпочинку, також було зроблене вечірнє освітлення. Ці всі вдосконалення вже теж всього лише частина історії, адже «дбайливі» гості двору постаралися, щоб місця відпочинку під дахом загадкової альтанки не стало. Споглядайте, милуйтесь, бережіть – тоді цей двір буде відомим та живим.
Двір костелу
Однією з перших кам’яних споруд нашого міста був і залишається до сьогодні костел Воздвиження Святого Духа збудований в 1814 році. Ось вже понад 200 років його двері відкриті для прихожан. В цьому теж є його певна особливість, адже в часи двох світових війн і майже п’ятдесятирічного перебування Буковини в складі Радянської Союзу не було періоду, коли храм був зачинений.
Дворик костелу об лаштований невдовзі після його побудови. Сьогодні попасти сюди майже неможливо, тому що він приватний, але коли вже потрапите , у дворі костелу зможете зустріти мудрого монаха, що читає книгу. На жаль, мета виготовлення скульптури та її автор невідомі.
Дворик на Українській, 18
Цю скульптуру ви зустріли би, якби активно продовжували пошуки після відвідин дворику по вулиці Університетській, адже її виготовляли ті самі майстри, що і у дворику №3, а саме Олексій Мєдін та Сергій Богопольский.
Ще кілька тижнів тому позитивні обличчя аптекаря та провізора мали вас зустрічати. Мали би зустрічати. Але, на жаль, про них в команді зараз говорять лише фото. Скульптури аптекаря та провізора, встановлені на початку літа 2017 року, попали під опіку «дбайливих» чернівчан, тому спочатку вас зустрічав самотній провізор, а пізніше – ніхто. Вандали донищили цей пам’ятник.
Колись в цьому будинку справді проживали аптекар Александр Кузьмані та провізор Ігнат Шехтер.Можна, звичайно, висунути припущення, що скульптуру викрав привид таємничої жінки, який ніби з’являється час від часу біля цього будинку. Але поки що аптекар та провізор у розшуку. Тим, хто повідомить інформацію про його місцезнаходження, обіцяють грошову винагороду. Шукаймо!
Дворик по вулиці Ольги Кобилянської, 22
Звичайно, цей дворик неможливо назвати невідомим, адже більшість туристів та місцевих якраз сюди часто і заходять, особливо після того, як він був перебудований на початку ХХ століття та відновлений до 600-річчя міста.
Зайшовши у цей дворик, ви звернете увагу на внутрішнє оздоблення. Дерев’яна аркада –ліворуч, а праворуч – вже новітня кам’яна поєднуються разом в дійсно унікальне явище.
Ліворуч при вході з арки в двір можна побачити реставрований фонтан, який колись втамовував спрагу. Всередині двору розташований старий колодязь. Колись із нього брали воду мешканці двору. Ще б 70 років тому фонтани з питною водою можна було зустріти в багатьох двориках нашого міста, сьогодні, на жаль, більшість із них – це всього лише спогади, але і їх треба шанувати.
На думку деяких містян, колодязь можна почистити та реставрувати, але на все це потрібні немалі кошти. За переказами тут якийсь час проживав крайовий президент Буковини принц Конрад Гоенлое-Шіллінґсфюрст. Певен, що цей дворик ховає в собі ще багато цікавих історій. Може, якісь чули і ви?
Двір ЗОШ № 1 на вулиці М. Емінеску, 1
Історія цього навчального закладу почалася ще в 1808 році, коли було прийнято рішення про відкриття Першої державної гімназії в Чернівцях. Пізніше – в 1814-1824 роках для неї було побудоване окреме приміщення. В її стінах навчалися такі діячі культури як румунський поет Міхай Емінеску, перший дослідник історії Буковини професор Раймонд-Фрідріх Кайндль, історик Аркадій Жуковський.
Саме у дворику цієї школи в 2010 році встановили Лева як подарунок від Львова. «Місто сонячних дощів» – саме таку назву має цей лев. Тоді левів, розмальованих художниками та поп-зірками, громада Львова презентувала всім обласним центрам України, один оселився і у нас. Новий мешканець двору приніс багато щастя школярам, але чи знаєте про нього ви? Шануймо лева з міста Лева!
Дворик по вулиці Руській, 23
Цей список хочеться закінчити насправді чимось невідомим і атмосферним. Якщо ви заглянете в дворик цього будинку, то одразу захочете зробити фото, постояти тут кілька хвилин і налаштуватися на його хвилю, відчути його. Історія дворику поки невідома, але радує, що він збережений. Широка арка говорить про те, що, напевно, колись у дворику були конюшні, де мешканці утримували коней. Сьогодні вони або зруйновані або ж перебудовані під житло. Старовинні балкони, дерев’яні віконні рами, білизна – все наче з книги. Але не вистачає гомону сусідів, здається, що він пустий… Просто загляньте сюди, вам сподобається.
Якщо місто і має власні легені, то більша їх частина – це дворики. Вони передають атмосферу, історію, шарм, смак міста. Як нам смакують Чернівці? А як смакуватимуть у майбутньому? Здоров’я міста в наших руках. Любити й берегти – ось що потрібно нашим Чернівцям.
Автор: Ярослав Адамчук
Фото: Олександра Агєєва
