5 листопада, 15:00, Площа Пресвятої Марії (площа Турецької криниці)
Сходи, що ведуть від Турецького мосту до площі Пресвятої Марії (колишня площа Турецької криниці), мають складну історію, про яку мало хто знає. Вона пов’язана з історією іншої локації, а саме старого єврейського кладовища, розташованого по вулиці Одеській, біля якого у 1927 році побудували текстильну фабрику «Арніка». У 1949 році дирекція фабрики зробила запит на дозвіл розформувати цвинтар задля подальшого використання зайнятої ним території для власних потреб. Такий дозвіл тодішня влада видала з умовою, що ті плити, які несуть естетичну цінність будуть перенесені до єврейського цвинтаря на Зеленій, а усі інші передані відділу благоустрою міського комунального господарства. Декілька плит – точну кількість зараз вже важко встановити, – виявили при перебудові сходів до 600-ліття міста у 2008 році. За свідченнями людей, що проводили будівельні роботи, плити разом з будівельним сміттям вивезли на сміттєзвалище. Таким чином близько п’ятдесяти років ми проходили надгробками попередніх поколінь чернівчан, самі того не усвідомлюючи. Або продовжуємо ходити і досі, адже інші місця використання плит для «благоустрою міста» є досі невідомими.
Ця акція стосується не лише національної та релігійної приналежності, а й поваги до пам’яті про різних людей, які жили в Чернівцях та поза їх межами.
У ході акції/перфомансу будуть розглянуті питання про культуру пам’яті та її вибірковість. Що таке пам’ять та хто обирає, що запам’ятовувати? Чому пам’ять та історія мають значення? Чи співвідносимо ми нашу культурну спадщину з нашим сьогоденням, чи відчуваємо за неї відповідальність? Як би нам хотілося, щоб нас пам’ятали?