Продавець – консультант?
Перше, що я зробила, аби розкрити шахряїв – знайшла вакансію на сайті пошуку роботи. Серед переліку навмисно обираю запис, де заначені наступні умови: молода дівчина, комунікабельність, вища освіта не обов`язкова, висока заробітня плата. Здавалося би ідеальна робота. Одразу наголошую, що жодної інформації про вид роботи не вказано. Отже, телефоную і домовляюсь про зустріч. Пан В. ввічливо розмовляє і розповідає про те, що робота цікава і гідно оплачується, назначає зустріч в районі колишнього заводу “Гравітон”, в магазині. Мимоволі виникає думка, що може вакансію відкрито на посаду продавця – консультанта.
Наступного дня, о 8 ранку, я із ентузіазмом приходжу на місце зустрічі, знаходжу магазин, однак продавець за прилавком каже, що вони не розміщували оголошення про прийом на роботу, в них і так прекрасний персонал. Та не встигає пані розповісти про колег, як до мене підходить пан В., одягнутий у світлу сорочку та не вельми ошатні брюки із великою сумкою, кличе до розмови. Ми піднімаємося у комірчину магазину, на другому поверсі, де знаходиться офіс так званих роботодавців. За кілька хвилин у комірчину приходять люди, вони теж прагнуть влаштуватися на роботу.
Отож сидимо із майбутніми працівниками і до нас заходить пан В. зі своєю помічницею, яка дає нам анкети для заповнення. Звісно, коли ніхто не пояснює суті роботи, але видає анкету, де треба вказати домашню адресу, паспортні дані, це не виглядає підозріло. Кандидати слухняно і відповідально заповнюють анкети.
Згодом пан В. кличе випити філіжанку кави, щоб в неформальній обстановці обговорити всі тонкощі роботи, бо ж комірчина без вікон – це формальна атмосфера. Ми вирушаємо випити кави до місцевого ринку, там знаходиться невелика пивна, чи то була кав`ярня досі невідомо, де ми сідаємо за пластикові стільці і бермо до рук зовсім не філіжанки, а пластикові стаканчики із темною рідиною. Я втрималася від напою і запитую пана В. про роботу, він не відповідає конкретно, а починає діставати зі своєї сумки жіночі парфуми та іншу косметику і розповідає про переваги засобів, про те, що ці парфуми – імпортний оригінал, що вони коштують шелених грошей. Кандидати уважно слухають, а я знову цікавлюсь до чого він веде. Пан В. далі виспівує хвалебні оди і нарешті зазнчає, що нас запрошено на роботу продавців цих засобів, однак реалізувувати дане завдання ми будемо не в магазинах. От і поворот. Коли пан В. дає до рук парфуми я бачу, що це далеко не оригінал, питаю його про це, а він відповідає, що вже немає часу на розмови, пора працювати.
Не легка доля “продавця”
Далі ситуація розгорталася шокуюче для мене, ми із командою кандидатів і паном В. вирушили дивними маршрутами: юридична фірма, школа, дитячий садочок, заклади громадського харчування. Пан В. вчив нас суворому маркетингу – пропонувати косметику людям, щоб продати. І він гордо зазначав, що це в жодному разі не чорна дистрибуція, бо ж працівники їх фірми не ходять по квартирам. Так минає весь день, під виглядом оригіналів він таки продає декілька екземплярів парфумів. Далі ми прямуємо до місцевої лікарні, це викликало в мене вже обурення. Адже лікарня – це точно не місце для поширенння невідомої косметики. Пан В. впевнено крокує попри медсестер, лікарів та знаходить кабінет для реабілітації, він одразу заходить всередину. Люди, які перенесли різноманітні травми, бо ж видно гіпсові пов`язки, відпочивають після операцій, процедур. Наголошую, що це загальна палата, тому людей досить багато, пан В. починає роповідати їм про чудодійну косметику, звісно, що пацієнти не слухають його, деякі висловлють обурення. Однак геніального маркетолога не спинити. На шум приходять лікарі і просять покинути лікарню і грозять викликати провоохоронні органи. Ми покидаємо стіни лікарні та прямуємо до офісу над магазином.
Далі керівники видають тестові завдання із питаннями по маркетингу, кандидати відповіли і чекають результатів. Невдовзі мене викликає Великий брат компанії і говорить, що я успішно склала тести і запрошує працювати з наступного дня. Звісно, я не вийшла на таку роботу.
Про «імпортну косметику»
Товар, який працівники продають не є оригінальною продукцією. Так, до продажу були виставлені парфуми від відомого бренду «Channel», які я навмисно придбала. Згодом для порівняння купила такі ж парфуми, але у фірмовому магазині. Ось фото для порівняння:
Замість післямови
Поширення різноманітних товарів є законним, однак аби здійснювати саме такий вид торгівлі варто звернути увагу на те, що підприємець повинен укласти відповідні договори дистрибуції. Також дана торгівля повинна реалізовуватися в рамках чинного законодавства України щодо захисту конкуренції, якості та безпеки товарів та захисту прав споживачів. Не менш важливими є закони в сфері інтелектуальної власності та реклами. Щодо описаного випадку жодних подібних документів не було продемонстровано, а товар, який продає компанія є підробкою, тому очевидно, що такий бізнес не є законним. Тому будьте обачні, коли влаштовуєтеся на роботу, адже як бачите можна потрапити у ситуацію із кримінальним відтінком.
Автор: Ірина Кузьміч
