See Life писав на багато тем, відповідав на багато питань, а тепер наважився написати про субкультуру, яка в Чернівцях останнім часом вельми-вельми поширена. У нашому місті ми бачимо їх всюди: у кафе вони сумуюче дивляться вдалину, на роботі вони вирізняються з-поміж інших, бо вбрані в бабусин светрик, а у громадському транспорті щось вічно скролять на айфонах. Тож в чому життєва філософія?
Вікіпедія поняття «хіпстер» пояснює важко: перше слово відразу ж незрозуміле – нонконформізм. Вимовити важко, але осягнути легко: це неприйняття норм. Ви і не помітили, як ми вже перейшли до особливостей хіпстерів. Але для кращого розуміння будемо писати статут хіпстера.
Отож, розпочнімо:
1. Хіпстери не приймають, вибачте за тавтологію, загальноприйняті норми. Це в ідеалі. У сучасному варіанті вони свій нонконформізм вбивають повністю. Тому що кожен хіпстер уподібнюється один одному. А це і суперечить індивідуальності кожного.
2. Хіпстери слухають інді-рок. Колись вся субкультура базувалася на джазовій музиці, слухали джаз. На хвилинку нагадаємо, що головна джазова особливість – імпровізація. Звідси унікальність кожного твору. Та сама унікальність, яка була потрібна тодішнім хіпстерам. Сьогоднішній інді-рок – це вже всім відома музика, яка також має популярні гурти. “Спопсились”, що тут скажеш.
3. Хіпстери завжди в темі. Навіть ті хіпстери, які не в темі, насправді в темі. Все тому, що власне термін «hipster» походить від англійської фрази «to be in hip».
4. Взагалі хіпстери цікавляться елітарною культурою. Але впевнені, багато сьогоднішніх чернівецьких хіпстерів навіть не знають, що це. Якщо ви знаєте, переходьте до наступного пункту, не знаєте, читайте пояснення.
Елітарна культура – культура, яку розуміють невеликі групи населення. Вона ґрунтується на, увага, специфічних формах мистецтва. Тому і небагатьом зрозуміла. Прихильникам елітарної культури характерний високий інтелектуальний рівень, особливе художнє сприйняття, відповідна духовність. Концепцію елітарної культури обґрунтовував німецький філософ-ірраціоналіст Шопенгауер. За нею Артур антропологічно поділяв людей на «корисних» (масу) і «геніїв» (схильних до філософсько-художньої творчості).
Історико-географічна довідка: напрям хіпстерів з’явився в 1940-х роках в США.
5. Хіпстер – людина, віком від 16 до 25 років. Так було прийнято раніше. Сьогодні вікові рамки дещо стираються. В Чернівцях і 30-тирічні чоловіки мають хіпстерську зовнішність.
6. Хіпстери матеріально забезпечені або роблять вигляд, що матеріально забезпечені. Їм важливо підтвердити свій статус не «маси» по Шопенгауеру. Вони ж мають бути незалежними, інтелектуальними, унікальними, модними, сучасними, елітарними – такими, які підносяться над всіма іншими.
7. Хіпстери цікавляться всім. Відповідно, вони знають, що модно, а що – ні. Те, що модно, їх не цікавить. А те, що немодно, – саме те, що їм треба. І все одно, який, наприклад, жанр фільму чи літератури. Головне, що цей фільм чи книжка немодна.
8. Хіпстери обирають культове. Вони куплять айпод, айфон чи макбук не через потрібні для них функції, а через культовість. Знову ж для підтвердження статусу, для того, щоб «бути в темі».
9. Хіпстери обирають вінтажне. Вінтажний одяг, вінтажний фотоапарат – все для показу і оцінки іншими хіпстерами, але обов’язково вінтажне.
10. Хіпстери носять «скіні» (вузькі джинси), світшоти з малюнком, який натякає на індивідуальність власника, звичайні окуляри у товстій оправі, кеди (переважно Convers) і роблять «лук» (від англійського look) — фотографію хіпстера у хіпстерському стилі. Тобто в повен зріст з аксесуаром у руці, щоб всі бачили крутість вбрання і вигляду.
Вже не говоримо про те, що хіпстери схильні до наркотиків як способів «розширення свідомості». Вони шукають творчі професії, типу дизайнера, фотографа, письменника. Хоча і не гребують бути офіціантами, баристами або будь-ким іншим у кафе. Бо кафе – улюблене місце для хіпстера. Така от сучасна версія виходить незалежного індивідуала в темі.
Словом, ти – не ти, коли ти хіпстер.
