головного весельчака, а по сумісництву і гітариста та ведучого блогу – Боді Волошина,
директора з жартів (бо саме він на вдалі жарти каже: «Оце кльова шутка»), а по сумісництву басиста – Діми Вагура,
барабанщика, який, до речі, на два фронти б’є (перший фронт в гурті «SICKS[EE]D») Боді Маковея,
вокаліста, який пише більшість текстів для гурту, Антона Романця,
та гітариcта – свіжоспеченого «кекса» – тихого та швидкоадаптаційного (вже через тиждень після приходу зіграв з усіма свій перший концерт) Вадима Драбюка.
Зараз SUPERKEKS в процесі переродження. Зміни відбудуться не в команді, а в творчості. Чому хлопці вирішили так діяти та які у них плани – відповіді в інтерв’ю. Як завжди, згідно з форматами See Life.
Нас називали… Суперклей, Супержесть, Кекси… Діма називає нас «кекі». Було таке, що нам казали, ніби все нормально, але назва дуже мучна, не для музики. Але останнє говорив школяр якийсь, ми не реагували, сміялись в очі.
Наша команда… постійно змінюється. Така в нас тема. Просто люди деякі ідуть і не повертаються. А деякі ідуть і повертаються.
У порівнянні з іншими чернівецькими гуртами у нас дуже багато студійок, тому що … в один прекрасний момент ми позичили грошей в друзів. І… це не студійки взагалі, якщо чесно. У нас багато демозаписів, а студійок декілька. А те, що вони вийшли під назвою ЕР, то це вийшло досить спонтанно.
#SUPERKEKS_BLOG – це… жарти, алкоголь, без нього ніяк, і позитив.
Поп-панк – це… що там було? Алкоголь, позитив… Це та музика, на якій ми виросли, яку слухали і стараємося відтворювати по-своєму. Ми любимо її.
Коли мене просять залишити автограф, я відчуваю… різне. Бо різні люди просять автографи. І таке буває: інколи у нас беруть автографи, це правда. Але насправді я не знаю, чи наша творчість дійшла до рівня музики, щоб давати автографи.
Фанати – це… Іра Клепар, Нінка Махова, ну і все, мабуть. Всі наші.
Найяскравіший спогад… коли на одному концерті після нашої пісні вийшов один чоловік і сказав: «Побійтеся Бога, діти!». Це ми останню пісню на біс грали в Почаєві. Тобто тут відбувається фестиваль, рок, а через дорогу – Лавра, молитва. От такі от справи.
Ми товаришуємо з чернівецькими колективами… з групою «SickSeed», Серцевим Нападом. Але слідкуємо за всіма. Та найближчі все-таки SickSeed та Серцевий Напад. Всі на букву «с», суто через принципи. «SickSeed», Серцевий Напад, SUPERKEKS, от See Life тепер.
Перший концерт в Чернівцях у 2015 році був аж в серпні, тому що… немає в Чернівцях де виступати групі «SUPERKEKS». Гратимемо, як тільки вирішимо проблему з приміщенням, де можна буде катати круті панк-рок вечірки. А зараз такої можливості немає. І той концерт в Чернівцях, той фестиваль “Черешня” був як.. безкоштовний концерт, де живуть люди, які там заселилися ще на початку 2000-х років. Ми виступаємо, стараємося якось щось віддати людям, показати. Мовляв, чуваки, я сидів в репетиційній, тепер я прийшов сюди і хочу вам зіграти музику. А в них якась реакція зомбі, і, словом, галяк був. Це для нас репетиції на свіжому повітрі.
Секс після концерту… не вживаємо. До – нормально, після – ні. Хоча, дивлячись, що ви називаєте сексом. Секс з рукою може рахуватися? Якщо ні, то ні, нема.
Гроші за концерти…. ми б хотіли отримувати. Більшість організаторів компенсують дорогу, проживання. Якогось гонорару ми і не можемо просити, бо не той рівень.
Ми хочемо, щоб музика була.. у нашому житті як заробіток.
Ми хочемо виступити… наступного літа на якомога більше фестивалях і в тих містах, де нас ще не було.
Під час концертів ми… відриваємося. Граємо, стрибаємо, співаємо, робимо всякі штуки з людьми, щоб вони присідали, підпригували, веселилися. Щоб вони зрозуміли, що їм було весело і ще раз прийшли на наш концерт.
Жінка і SUPERKEKS… баба на кораблі – потоп. Хіба б взяли, якби її ім’я починалоя на букву «С». Сабріна, може. І то не факт.
Найбільша лажа… ого, не знаю. У нас лажі завжди, не знаємо, з чого вибрати. Жартуємо, в нас немає чогось такого страшного. Наприклад, під час гри на гітарі зачесалося щось, почухав, далі грає. Це нормально. Життя нас загартовує.
Ми пишемо пісні так… починають придумувати гітаристи. А ми вже всі підхвачуємо. А тексти серйозні пише Анон. А більше смішні – Богдан.
Коли ми писали «Ти дурна», то думали про… стереотипних баб, які сидять вк.
Кожна репетиція для нас… свято. На репетиції нам трошки складно збиратися. Не завжди є час прийти на базу, бо дехто на роботі.
Найчастіше від репетицій нас відволікає… телефон мобільний. Буває, Діма дописує повідомлення Ніні Маховій, типу “Цілую, люблю, я на рєпі”, а пісня вже почалася. Алкоголь, наркота, жінки – в нас нема цього всього на репетиції. В нас навіть без слухачів. Колись було модно, що приходили слухачі на репетиції рок-гуртів, зараз вже немодно. Правильно, нехай ходять на концерти.
Музичне життя Чернівців… Слідкуємо за ним і оцінюємо як погане. Поки в нас буде музичний фестиваль «Відродження», то нічого кращого чекати не можна. Бо як на Соборну площу виводити ту порадію на музику? І фінансувати культурою. І воно потім на День міста кричить у мікрофон незрозуміло що. І люди думають, що рок-музика – це оце.
Одного разу… ми виступали тверезі. Всі, крім Діми. Можна виступати і п’яним, і тверезим. Це тільки впливає на якість виступу. А вона залежить від кількості випитого алкоголю. Ми знаємо, що більшість музикантів… вищого рівня, ніж є в Чернівцях. Повернемось до фестивалю «Відродження». Але не все в нашому міста так погано. Є і хороші музиканти, наприклад «Гуцул Каліпсо» . Люди з консерваторії, не можна казати, що вони не музиканти. Вони по документах музиканти. До них підійтуть, спитають, вони покажуть, що там пише: «Музикант».
Перспективи в Україні є для тих гуртів… котрі роблять якісну музику. У нас є перспективи. Бо ми бачимо теперішні гурти, які також починали з поп-панку, а далі в них був прогрес. Заради цього ми будемо рвати все, щоб у нас був цей прогрес.
У Черніцях є попит на якісну музику… Деяким гуртам треба було б більше менеджменту, просування музики. Вони записали і чекають. Чекають, поки їм зателефонують і запросять десь виступити. Записав – треба давати в маси будь-якими шляхами. Треба ходити і давати слухати з телефону. Послухай, це я граю на гітарі. От зараз чуєш? В тролейбусі, і маршрутці, в Інернеті, всюди.
Ми не хочемо грати пісні, які… написали більше трьох років тому. Це колективне рішення. Вони своє віджили. Тоді вони були доречні, тепер недоречні.
Хороший виступ.. попереду ще. Були і непогані. Цього року на Республіці нормально зіграли.
Зараз ми на етапі… Ну хто скаже це слово? Розвитку. Записуємо три пісні. Йдемо в шалених темпах. Ці пісні кардинально відрізняються за якістю звуку, аранжуванню від тих, що в нас були. Думаємо, вийде вкінці грудня. Це маленьке переродження.
Ми віримо, що … ще чуть-чуть і в нас буде прорив. Після кожного концерту і виступу – це вже прорив. Концерти бувають різні, різний апарат. Життя дає випробовування. Життя таке каже: «Алло, це Суперкекс? Зараз потягнете?». І ми кажемо, що так. І тягнемо.
Ми хочемо донести … любов до української музики. Якісної і хорошої. І ми прагнемо її створювати. І на цей де багато сил, фінансів і нервів.
Найвища ціль для нас була… відеоблог і кліпи. Тепер – тур Західною Україною весною, розвиток і рух тільки вперед. Бажаємо суперкексам швидкої реалізації їхніх цілей, багатьох глядачів блогу та взагалі нових і побільше поціновувачів творчості!
