До 2017 року стипендію отримували близько 70% студентів, котрі навчаються на бюджеті. Після першого етапу реформи – тільки 40-45%. У 2018 році, за розрахунками Міністерства фінансів, ця пропорція повинна становити 25%, а в 2020-му гроші від держави будуть отримувати тільки 15% студентів.
Зараз студенти професійно-технічних училищ отримують 415 грн. ВНЗ І-ІІ рівня акредитації –830 мінімальна та 1056 підвищена; ВНЗ III-IV рівня акредитації – 1100 мінімальна та 1400 підвищена.
Студентка 4-го курсу одного зі чернівецьких вишів розповіла, чи реально вижити у Чернівцях за стипендію, скільки грошей витрачають на житло, поїздки додому, їжу, розваги. А ще – як виживають під час безгрошів’я та де вони заробляють.
Житло
За півроку проживання у гуртожитку платять по 2000. Більше 500₴ витрачають на ремонт при заселенні, а потім на косметичні ремонти щороку по 200 з кожного мешканця кімнати. Набагато приємніше було б орендувати кімнату десь, проте виходить значно дорожче. Кімната, навіть із власницею, коштуватиме десь 1000₴.
Поїздки додому
Я живу у Хмельницькому і витрачаю на місяць 300 грн. на дорогу: їжджу один раз, виходить 150 грн. в одну сторону і 150 в іншу. Мої одногрупниці їздять частіше, однак на дорогу розтрачають приблизно так само, тому що дім у них ближче.
Їжа
Назвати середню суму на їжу на місяць важко, бо по-різному буває. Всі скидаємось на пару днів по 100₴. Вистачає на три дні в середньому. Можна було би прикинути, що 1 000, та насправді більше, бо купляємо ще воду, інколи п’ємо. При цьому, картоплю, цибулю, моркву привозимо із дому. Щось дороге купуємо дуже рідко, а точніше – практично ніколи. М’ясо – рідко. Переважно наш раціон – макарони, гречка, вода, хліб. Декілька разів на тиждень дозволяємо собі печиво, сирок. У кафе заходимо раз на тиждень на каву. Я взагалі до третього курсу не відвідувала заклади.
Хлопці здебільшого возять їжу з дому. Їм матері все готують, складають у великі-великі сумки, вони можуть їх довезти. Вистачає від тижня до тижня. Багато хлопців, на відміну від дівчат, не працюють.
Дозвілля
Коли хочемо щось відсвяткувати або гучно посидіти, то не йдемо у бари, а сидимо у гуртожитку. Якщо купуємо алкоголь, то дешевий, наприклад, вино за 40 гривень.
На кальян також не ходимо, бо не можемо собі дозволити фінансово. Колись на першому курсі купили собі кальян за 100 ₴ й куримо вдома.
У заклади випити та на кальян вибираємося вкрай рідко – тільки через якісь приводи, наприклад, закінчення сесії.
Підзаробіток
Раніше студенти вчилися та підзаробляли, а зараз заробляють та підучуються. Працюють у барах, прибиральниками, промоутерами (роздають друковану рекламу), нянями, в більшості – офіціантами.
У хлопців є додаткові декілька варіантів. Всі мої знайомі – бармени або охоронці. Також хлопці наніч ходять працювати вантажниками на Калинівський ринок.
Я почала працювати на І-му курсі: була аніматором, оператором кол-центру, офіціантом, нянею. Коли після роботи я приходжу дуже пізно, то пари вже не вчу. А якщо приходжу швидко, маю сили, то сідаю за навчання. Виходить, вчусь через день.
Витрати
Більша частина – вже згадані аспекти прожиття. Крім нього, зошити, ручки, роздруківки до модулів, заліків та іспитів (100-200 ₴).
Періоди, коли абсолютно немає грошей
Вони у нас стабільні. Комусь затримують зарплату, комусь – стипендію. Виживаємо завдяки тому, що рятуємо один одного. Хтось тобі дав гречку, комусь – ти. Так і живемо. Але зі завданням вижити за стипендію, напевно, ніхто би не впорався.
