See Life завітав до начальника інспекції з благоустрою, щоб не тільки традиційно поцікавитися особливостями його роботи, але й дізнатися про улюблену музику, мрії дитинства та сімейні обов’язки.
Перед розмовою Сергій Валерійович запитав нас, хіба не все ще про нього написано. І ми з упевненістю відповідаємо, що не все! У цьому цікаво-розважальному інтерв’ю публікуємо такі деталі, які досі залишалися у таємниці. Отож, читаймо:
– Ви – людина, яка прийшла на державну службу з бізнесу. Як оцінюєте, підприємцю-початківцю легко побудувати свій бізнес, дотримуючись усіх вимог держави?
– Я не на держслужбі, інспекція – це просто служба чиновників. Усі люди, які отримують у мене зарплати, – це прості службовці. Раніше я був на держслужбі, так, коли був заступником Першотравневої ради.
– То все-таки Ви були на держслужбі, зараз інспектуєте підприємців, тому як ніхто компетентно можете оцінити, чи легко їм, чи важко у цих умовах.
– Якщо дивитися зі сторони інспекції, то треба просто дотримуватися тих законів, які є. Вони у нас всі гарні, але їх майже ніхто не виконував з тими повноваженнями, які є в інспекції. Наприклад, дозволи на літні майданчики робили, але я не можу стверджувати, що за гроші, проте якось все-таки давали. Або дозволи на рекламу у старій частині міста. Цим мав би займатися відділ охорони культурної спадщини. Але і тут я не можу казати, що цей відділ не працює, тому що фактів у мене немає.
Але на те, що робилося до цього, закривали очі. Ми прекрасно це розуміємо. Якщо взяти вулицю Кобилянську до 6-го листопада 2015 року, це до початку роботи інспекції, ми пам’ятаємо, як вона виглядала. Наприклад, реклама нових фільмів, мультфільмів вся була на фасадах будинку, тобто вони були закриті.
Якщо сьогодні пройтися по вулиці Кобилянській, то можна помітити, що вся вивіска, яка є, на 90%, я вже це можу стверджувати, – законна з відповідними дозвільними документами. 10% ще залишилось. І всі фасади в першій зоні Чернівців, у старій частині міста, ми зараз стараємося відкривати.
Але працює у цьому напрямку не тільки інспекція з благоустрою, а також міське комунальне підприємство «Реклама». Ми наділені повноваженнями складати протоколи, попереджувати, а вони наділені повноваженнями брати викрутки, молоток, зубило і відкручувати незаконну рекламу у всіх недбайливих підприємців.
Нарешті до нас долучився відділ охорони культурної спадщини.
– Яке, на Вашу думку, Ваше найбільше досягнення на посаді начальника інспекції з благоустрою?
– Я впевнений, що найбільше досягнення ще попереду. Але такі маленькі кроки, щоб Чернівці, як кажуть на Буковині, виглядали файно, є. Наприклад, вже ніхто не звертає уваги, що центральні магістралі міста, електроопори чисті від реклами. Тобто всі бетонні стовпи, всі чавунні, поставлені до 600-річчя Чернівців, чисті від цих всіх наліпок типу «Продаю», «Гроші в кредити» і таке інше. Зараз цього немає.
– Абстрагуємось від роботи. Коли у Вас є вільний час, як Ви його проводите? З родиною, з друзями, на природі – як у Вас розставлені пріоритети?
– Ось так: до 18:00 – я чиновник, який має забезпечити весь функціонал, покладений на мене міською радою, після 18:00 – я весь у сім’ї.
– У Вас троє дітей, які сімейні обов’язки Ви виконуєте вдома?
– Якщо офіційно, то в мене не троє, а двоє дітей. Неофіційно – троє, тому що одна дитина – не моя рідна, вона з 4-х років живе зі мною. Зараз йому 19.
– То які у Вас сімейні обов’язки?
– Моїй найменші дочці у серпні буде 9 років. Відвезти у гімназію – це мій обов’язок, забрати з гімназії – це мій обов’язок. Відвезти у театральну студію – це мій обов’язок. Усіма гуртками займається тато. А на маму покладаються обов’язки мами: нагодувати, одягнути, взути, причесати і таке інше.
– Яка музика Вам подобається?
– Різна музика. Я колись по бізнесу відповідав два роки за Крим, де є напрямок Казантіп. Тому мені подобається різна музика від цього напрямку до хорошої класики. Тобто начальник інспекції така «тусовочна» людина.
Коли я ще був у бізнесі і два роки відповідав за Івано-Франківськ, то в міському нічному клубі «Плаза» з п’ятниці на суботу і з суботи на неділю я працював МС. А ми знаємо, хто такий МС, так? Людина, яка підіймає на ноги всіх, а потім з відпочивальниками робить все, що хоче (сміється, – автр).
– А Ви кажете, про Вас вже все написано! А який Ваш улюблений заклад у Чернівцях?
– Я стараюся не ходити у Чернівцях у заклади. Це пов’язано з моєю безпосередньою роботою. Щоб зараз не описували, що начальник інспекції використовує незрозуміло що… і таке інше. Тому відвідую заклади за містом, там, де менше людей мене знає.
– Яка Ваша дитяча мрія?
– Я колись хотів бути військовослужбовцем. Навіть вступив у військове училище, але не закінчив його. Тому що це якраз були 1991-1992 роки, розпад СРСР, а вступав я в училище на території Російської Федерації.
– Ваший найяскравіший спогад з дитинства?
– Навіть не знаю, що сказати. В основному, це ця радянська сірість. У мене тато військовослужбовець. У Чернівцях ми проживаємо з 1982 року. Мене дуже дивували злидні. Пам’ятаю, як я ходив у гастроном (ми тоді жили у Садгорі) і я дитиною стояв годинами у черзі за маслом, бо його тоді можна було взяти тільки по талонах. А потім приходила мама і міняла мене – ставала у чергу. Ось це я пам’ятаю.
– Ви жили в інших містах. Чим для Вас стали Чернівці?
– В Чернівцях я живу з четвертого класу. Як я щойно зауважував, жив у Садгорі, там ж закінчив школу, одружився. У мене тут народилася дитина. Тут мої батьки. З Чернівцями у мене пов’язано все.
– Але я знаю, що Ви жили у Миколаєві і в інших містах по декілька років.
– Це до моменту, коли я став депутатом районної ради, до 2010 року. Тоді я працював у міжнародних компаніях: «Лакталіс-Україна», «President», «Orbit» і т. д.. У всіх міжнародних компаніях таке правило, що якщо людина досягла певного рівня, то вона не може керувати в тому місті, в якому живе. Щоб була мотивація, змушують працювати в іншому місті. Тому по бізнесу відповідав за Івано-Франківськ два роки, за Крим два роки, за Київ півтора року, півроку за місто-герой Котовськ (Одеська область). Ще рік в Ужгороді і останнє місце – Одеса-Миколаїв-Херсон. Жив у Миколаєві, там у мене народилася донька. Моя дружина у всіх цих містах як декабрист.
– А на якій машині їздить начальник інспекції з благоустрою?
– Opel combo.
– Що б вам хотілось покращити у Чернівцях, аби місто стало ще кращим і сюди приїздило ще більше туристів?
– Всі ставлять у приклад Львів. Але місто, для збільшення кількості туристів, працює з грантами, європейськими коштами. Нам також треба працювати у цьому напрямку. Бо та архітектура, яка є у Чернівцях і яка є у Львові, ніби однакова, але насправді вона різна. Наші Чернівці маленькі, компактні, тут розташовано більше історичних будівель.
Показник був десь чотири тижні тому, коли до нас приїжджала перша делегація з Японії. А коли японцям щось подобається, туди вони вкладають свої капітали. Перша делегація була під враженнями, тому, я думаю, до нас прийде іноземний капітал.
Фото: Антон Бурачек
Розмовляла Тетяна Пінькас
