Богдан Пирогов – 23-літній руфер і по сумісництву – людина, з котрою краще не товаришувати. Бо рано чи пізно друзям також захочеться вкусити беззаконня і залізти на дах. Як це хлопець успішно робить уже от 4 роки. Він підіймається на найвищі та найбільш екстремальні точки Чернівців та інших міст України та світу. Руфер вже бачив з висоти Київ, Львів, Ужгород, Житомир, навіть Париж та Гамбург. Після робочого дня на посаді директора фірми по працевлаштуванню, Богдан перевтілюється. Скидає сорочку з краваткою, одягається по-зручніше, закидає у рюкзак костюм електрика (пізніше дізнаєтесь навіщо) і йде туди, куди кличе його «о, святий екстрім».
Редакція See Life з’ясовує, заради чого хлопець це робить та чому скоро його почнуть називати «свахою».
З чого все почалось?
Все почалось у 18, коли я поїхав на навчання, вище 5-го поверху я раніше ніколи не залазив, але чомусь дуже хотілось побачити, як виглядає місто з висоти. Її я особливо ніколи не боявся, але це були нові емоції, яких я ніколи не відчував. Я почав лазити по дахам, вежам, мостам, трубам. Потім я дізнався що це називається «руфінгом») І що є багато людей, яким це подобається. Дехто робить це заради слави, крутих фото, щоб комусь щось доказати. Починав я теж з цього, але зараз для мене руфінг став чимось іншим. Коли ти перелазиш загорожу і стоїш на краю 30 поверху, ти починаєш по-іншому ставитись до життя, приходить розуміння того, що немає нічого вічного, і час дуже швидко йде, починаєш цінувати кожен день і використовувати його по максимуму. На даху ти розумієш, що всі твої проблеми дріб’язкові, і мислиш глобально. Коли мені треба вирішити якесь питання, я іду на дах, і рішення приходить само собою. Тут можна абстрагуватись від рутини, шуму транспорту і людей, які завжди кудись поспішають. Найцікавіше, що піднімаючись ти не знаєш, що саме побачиш… З кожного даху вид на місто різний.
Що я робив найекстримальніше?
Найекстримальнішим був підйом на радіовишку в Броварах . Її висота 260 метрів. Вона готувалась до зносу, половина болтів була зрізана, все страшно хиталось. На самій верхівці був сильний вітер, вишка помітно відхилялась Я ліз без спорядження, страхувального обладнання. Повільно, але впевнено підіймався по пожежній драбині.І піднявся.
Про те, як я не користуюсь страховим обладнанням
Страховкою не користуюсь ніколи, а для чого? Тоді немає екстріму, немає відчуття, що серце виривається з грудей. Думаю, відчуття мають бути справжні, а не фейкові.
Куди я залазив?
Багато куди, але запам’ятовується здебільшого ті рази, які могли стати останніми, наприклад радіовишка в Броварах, коли десь на 200 м руку схопила судома. Або розвалини фортеці біля водоспаду в Ниркові, коли цегла обвалювалась під ногами. Або залізнодорожній міст чи труби ТЕС. Зараз у Чернівцях комбіную екстремальні важкодоступні місця із тихим спокійними дахами для усамітнення, після напруженого робочого дня хочеться відпочити. Для мене дах – це релакс.
З якими складнощами зіштовхуюсь?
Складність полягає в тому, що це може зробити не кожен, багато разів брав з собою сильних хлопців, і коли вони починали лізти, в них просто трусилися ноги і руки. І все, казали: «Далі не полізу, я жити хочу». Декому дуже важко перебороти свій страх. Точніше, я б назвав це навіть не страхом висоти, а страхом падіння. Тому що коли просто піднімаєшся ліфтом на дах, то страху немає, але і адреналіну немає. А я без нього вже не можу жити.
Як не спалитись перед вахтою або сторожем?
Деколи кажу, що це доставка, деколи – Інтернет. Буває, каже, що електрик, є навіть робоча форма. Головне – залізти на дах.
Як знаходжу куди вилізти?
Просто бачу високий дім, вишку, трубу чи ще щось цікаве, і шукаю входи. Вхід є завжди, немає дахів, на які не можна потрапити.
Чому мене почали називати «свахою»?
Зараз в Інстаграмі до мене звертаються ледве не щодня з проханнями провести на дах: для романтичних побачень, для пропозиції руки і серця, для унікальних фотосесій… Людей вабить висота, і вони не завжди можуть пояснити чому. Просто хочеться і все.
І наостанок – що я відчуваю, коли я на висоті?
Представте, ви підіймаєтесь і весь шум в голові зникає. Потік думок припиняється. Вам легко вдається розрядитись від усього негативного та наболілого. Там можна швидко скласти плани, подумати про щось вічне, помріяти, помедитувати, не переживаючи що хтось буде заважати.
Фото: Максим Лунгу
