В рубриці «Маю питання» ми відповідаємо на запитання чернівчан; у цій статті з’ясовуємо, чи часто люди пригнічують агресію до інших. See Life дізнався у пересічних жителів міста та практикуючого психолога, чому люди стримують себе, які наслідки це має та як насправді треба поводитися.
Програміст, 28 років:
Ми постійно пригнічуємо агресію: щодня по декілька разів. Хочемо провчити, побити, образити, вбити цих галасливих сусідів, продавців-грубіянів і не дуже розумних людей. Але стримуємо себе, терпимо, щоб про нас погано не подумали, щоб нас любили, щоб ми подобалися, тому що в цьому світі вже давно панує бажання подобається. Можна помітити наскільки це вимотує, коли ти протягом дня намагаєшся подобатися оточуючим.
Але чому ж ми себе стримуємо? Чому зараз прояв агресії вважається чимось неприйнятним? Навряд чи природа (еволюція) дала нам щось непотрібне. Це відмінний інструмент психологічної розрядки. Коли день зовсім не вдався і доводилось стримуватись, намагатись подобатись, і щось не вийшло, так і хочеться на когось накричати, побити, висловитися. І було би чудово, якби це був той же галасливий сусід або некмітлива продавчиня, але, як правило, це наші близькі люди.
Вікторія, 20 років, фрілансер:
Раніше я досить часто пригнічувала свою агресію по відношенню до інших людей. Змалечку зустрічалась з багатьма ситуаціями, коли хотілось виразити свою думку, яка несумісна з чужою, але чи батьки, чи вчителі, погрожуючи махали вказівним пальцем і казали, що вони знають краще. Напевно, саме тоді кожна людина починала думати, що не повинна виражати своєї думки, має терпіти і робити, як кажуть. Навіть коли коси тягали однокласники – злитися не можна, бо «Ти ж дівчинка». Можна привести безліч (не з мого життя) стресових ситуацій, наприклад, поганий настрій шефа треба терпіти, бо не отримаю премії; приниження чоловіка, тому що дітей сама не прогодуєш; витівки хлопця, щоб отримати останню версію яблучка і т.д. Звісно, з часом розумієш, що якщо ти будеш стримувати агресію, ні до чого хорошого це не приведе.
Але я впевнено зараз скажу – агресію не те, що не можна стримувати, її потрібно вирішувати! Начитавшись безліч статей і книжок, я зробила висновок, що моя агресія – це лишень МОЯ проблема, яку потрібно вирішувати. В сумісній роботі з людьми, мене завжди дратувало, що вони не можуть якісно і вчасно зробити запланований обсяг роботи. Я вважала, що якщо я можу зробити, значить і вони мусять. Зрозуміло, що без сварок і образ тут не обійтись. Але коли в робочих відносинах панує агресія, про яку якість роботи можна говорити?
Як я вирішила свою проблему? Зрозуміла, що кожна людина – набір принципів, думок, готових реакцій на ситуації, комплекси…це особистість. Якщо в неї не виходить зробити те, що прошу, але вона доклала всіх своїх зусиль – це все, на що здатний її потенціал. І вимагати більшого я не можу. З огляду на це з часом починаєш ставитись до людей з розумінням. Накричав шеф? У нього невдалий день. Стали на білі кросівки і не вибачились? Людина замріялась чи просто старенька бабуся не любить сучасних хіпстерів. Зрозумійте, що стримувати агресію «небезпечно» для здоров’я. Можливо, варто інколи копнути 😉
Практикуючий психолог Іван Шородок:
Давайте з’ясуємо для початку, що таке агресія. Це модель поведінки, фізична чи словесна, що спрямована на спричинення шкоди. Агресії є кілька видів і кожна з них має свої чинники, умови виникнення та спосіб направлення на когось чи щось.
На жаль, явище популярне в суспільстві. Дуже багато агресії та агресивної поведінки в різних шарах населення. І це бентежить психологів. Політичні фактори, фінансово-матеріальне становище, нестабільний стан на сході держави та півострові – все це і спричиняє різке підвищення агресії в суспільстві, колегіальних оточеннях і навіть у сімейних колах.
Чому все ж таки у людей виникає агресія? Це негативна реакція на створену іншими ситуацію фрустрації, коли виникають перешкоди на шляху до мети або обмежуються інтереси. При цьому не має значення, була ця ситуація створена спеціально (з ворожим наміром) чи ні. Тим паче, як зазначено раніше, в нашому суспільстві не все так «гладко та безхмарно», щоб не було підґрунтя для проявів такої поведінки.
Чи потрібно стримувати агресію? Різні фахівці по-різному радять обходитись з агресією. Я не раджу її утримувати чи стримувати, так як це поведінка та прояв почуттів і емоцій. Кожен практикуючий психолог вам скаже, що будь-які стримані почуття (які не проявили з якихось особистих причин) можуть переходити у хвороби – психосоматику.
Психосоматичними захворюваннями називають фізичні захворювання або порушення, причиною виникнення яких стають емоційні напруження. Це можуть бути конфлікти, страждання, почуття агресії, страху, що не усвідомлюються людиною, але залишаються в її несвідомому.
Я в жодному разі не закликаю при першому ж відчутті злості і агресії проявляти її до когось (першого, хто опинився поряд) чи чогось. Раджу постаратись зрозуміти, чому виникла агресія, до кого саме вона спрямована, які потреби не вдалося задовольнити. Чи дійсно ми направляємо свою агресію адресно, можливо, ми може ненароком нанесли шкоду тим, хто ніякого стосунку до того не має. Як би там не було, ми несемо відповідальність за свої слова та вчинки.
