Сьогодні, 4 травня, з ним попрощалися в Національному оперному театрі та ховатимуть на Байковому кладовищі.
Він був першим виконавцем хітів 1960-тих — пісень «Два кольори» й «Мій Київ». Зокрема, перша пісня була створена композитором спеціального для голосу Гнатюка.
Виступав концертним співаком, гастролював до Угорщини, США, Канади, Росії, Португалії, Німеччини. Концертний репертуар співака складав більше 85 пісень, які були і залишаються національною та світовою класикою.
Не цурався і політичної активності. Він відстоював українську ідентичність під час всього радянського режиму. Популяризував українську пісенну класику, навіть заборонену.
До речі, мав дві музичні освіти і під час навчання зустрівся з Сталіним. Диктатору сподобався талант Гнатюка, це був карт-бланш для більшої свободи у виборі мистецьких уподобань.
Та про талант і волю на старості років артист говорив так:
Дмитро Гнатюк удостоєний одинадцятьох значних нагород та звань, серед яких: звання Народного артиста України, звання Героя України, Почесна відзнака Президента України та інші.
Коли його запитували, чи хочеться жити до ста, він відповідав:
В одних із останніх інтерв’ю Гнатюк сказав: «Тільки про одне шкодую: що так швидко пролетіли 90 років (сміється). У мене була мрія так заспівати українську пісню, як ніхто інший, і я її здійснив. Тому я – щаслива людина. А на запитання: «Душа досі співає?» відповідав: «Навіть уві сні». Мабуть, душа артиста співатиме і зараз, коли він вже у вічнім сні.
