Вчитель фізики Чернівецького ліцею №1 Пауль Пшенічка потрапив у 20-ку кращих педагогів в Україні та став півфіналістом конкурсу Global Teacher Prize в Україні. Global Teacher Prize називають «Нобелівською премією» для вчителів, переможця якої нагороджують 1 000 000 доларів за видатний внесок в професію вчителя.
Український етап премії існує завдяки ініціативі громадської організація «Освіторія». Переможець Global Teacher Prize Ukraine отримує 100 000 гривень, рік безкоштовного підвищення кваліфікації, реєстрацію на світову премію та поїздку на Global Education and Skills Forum 2018 у Дубай, де назвуть ім’я кращого вчителя в світі.
Пауль Пшенічка – викладач фізики й астрономії Чернівецького міського ліцею №1, у 2004 р. визнаний найкращим учителем фізики світу за версією Intel , почесний член Лондонського інституту фізики, заслужений учитель України, президент Чернівецького молодіжного наукового товариства «Квазар», один із засновників методу проектно-орієнтованого навчання в школах.
В рамках проекту «Чернівці – місто можливостей» See Life інтерв’ював Пауля Пшенічку та дізнавався оцінку цього видатного вчителя щодо можливостей у Чернівцях. Але на відео вийшов тільки фрагмент відповідей, публікуємо думку Пауля Францовича у повному обсязі.
«Чернівці завжди були містом можливостей, і часом навіть містом реалізованих можливостей. Місто чудово розташоване. І недоліком останніх 30 років було те, що у нас закрилася границя з Європою. Тому що раніше у нас під час перебудови транзитом проїздило за добу 11 тисяч автомобілів у різні сторони з метою торгівлі. У Туреччину, Болгарію, Румунію і так далі. Зараз у Чернівцях відкривається можливість, Чернівці знову можуть стати вузловим містом – мостом між Європою та Україною.
Чернівці повинні повернути собі статус університетського та студентського міста. У нас дуже багато вищих навчальних закладів і перлина всіх цих закладів – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Там вчиться досить багато студентів, у нас багато молоді, багато освіченої молоді.
Чернівцям треба розвиватися у багатьох смислах, у тому напрямку, щоб повернути сюди високотехнологічне виробництво, яке у нас колись було. У нас була «силіконова долина», я це повторюю щоразу. Нам потрібно повернути цей статус, щоб дати молоді перспективу і розуміння того, що саме тут у них є можливості, щоб вони не бігли-розбігалися в усіх напрямках.
Порівняно нещодавно я відвідав гарні міста і мені дуже сподобалися два – Грац (Австрія) та Женева (Швейцарія). У цих містах приблизно така ж кількість населення, як у Чернівцях. Чернівці – дуже гарне маленьке місто, таке причепурене. Так ось: ці міста також маленькі, але можливості там набагато більші. Частково це пов’язано з Європою, частково – з іншими причинами. Наприклад, вокзал міста Женева такий ж, як наш за розміром та кількістю колій. При чому, наш вокзал, можливо, і гарніший, тому що він старовинний. Але разюча різниця у технологіях. Поїзд там, наприклад, Берлін-Париж їде 300 кілометрів за годину. Приємно просто подивитися на цей поїзд. Якщо подивитися на місто, там їздять тролейбуси, деякі наші тролейбуси, наприклад, новенькі львівські, схожі на швейцарські чи німецькі. Досить комфортабельні. Тим не менше, рівень технологічний їх відстає.
Або якщо взяти Грац. Це місто дуже схоже на Чернівці стилем, архітектурою, розмірами. Але ви навіть якщо захочете, не знайдете там якийсь недолік у будинку – щоб щось було обшарпане чи потріскане. Якщо взяти внутрішні двори Чернівців (я інколи заходжу), то деякі двори дуже гарні, а деякі виглядають страшновато. Якщо ви зайдете у дворик, скажімо, в Празі, то це цілий ботанічний сад. Там ви можете присісти, плетуться рози, все цвіте, просто краса. Це піднімає культуру людей.
Я думаю, зараз перед Чернівцями у зв’язку з безвізом знову відкриваються ті можливості, які колись були у цьому місті. Знову сюди підуть потоки людей. Сюди, і через нас, і до нас, і звідси. Я думаю, крім торгівлі, яка у нас процвітає на Калинівському ринку і в місті в торгових центрах, нам потрібні, наприклад, як в тій же Женеві, експоцентри, нам потрібно, щоб тут були виставки міжнародні, міжнародні конгреси, міжнародні конференції. Знову ж таки – для наших всіх освічених людей не тільки Чернівців, а всієї Буковини. Ця можливість є і я сподіваюся, що вона буде використана силою людей, силою влади, силою нашого суспільства, але в основному – силою молоді, яка завжди більш енергійна і прагне до чогось вищого і кращого.
Наше місто є і повинно стати містом науки і містом культури. Тому що все це пов’язано. І Чернівці повинні стати містом, де процвітає мистецтво. У нас прекрасна філармонія, прекрасний театр. У нас багато інших закладів, скажімо, органний зал, концертні зали. І люди у нас люблять мистецтво, вони співучі, люблять танцювати, розважатися. Всьому цьому треба дати простір, залучати сюди групи з інших міст та країн, самим їздити за кордон і показувати себе для того, щоб місто розвивалося гармонічно».
