Всім давно відомі брати Галлахери (ну, які тепер уже не брати) – тепер незалежні артисти, які час від часу потрапляють в скандали: усе завдяки прекрасному спільному минулому і особистій ворожнечі. Проліт комети Гейлла-Боппа, телепортація і воз’єднання Oasis – ось що вже не застанемо в цьому житті. Розповідати про конфлікт між ними вже пізно і, як на мене, не варто. Цих два ексцентричних ірландця сваряться впродовж декількох років і ніяк не можуть помиритися. Напевно, їм самим стало нудно від постійних «битв», тому, після розпаду Oasis, кожен з них створив собі по власному гурту. Це дозволило чути їх у більшій кількості, але меншій якості. Раніше, як не крути, «уже не брати» доповнювали одне одного і майстерно крали серця людей в своєму першому образі легендарних Oasis.
Той час вже минув, як і час гурту Beady Eye, який Ліам – один з братів – створив після розколу Oasis. Тепер молодшенький випустив свій перший сольний альбом «As You Were», провокуючи Ноела на зустрічну відповідь.
Пам’ятаючи те, що творили брати разом, звісно, очікуєш від їхніх сольників на щось гіпернеймовірне, надривне, по-британськи універсальне як для пабу, так і для стадіону. Але новим альбомом Ліам ніби кричить «Попустіться», – і люди отримують спокійний, іноді з дуууже сонними баладами, альбом.
Відкриває альбом перший випущений Ліамом сингл «Wall of Glass». Її початок звучить, як гучне інтро для супершоу. Пізніше ж Ліам дає зрозуміти, що справа в жінці, яка вкотре «насолила» ще одній рокстар. Ця пісня перша і найкраща в цьому альбомі. Далі можете не слухати (жартую).
Не відстає від неї сексуальна, рок-н-рольна, створена ніби за канонами Oasis «Greedy Soul». Після неї Ліам зменшує швидкість і переходить до ночі: мелодійні балади з легким смутком створені для тих, хто вже «закінчив» свої справи у ліжку і просто хоче обійняти свою половинку або трохи подрімати.
Та триває це недовго: Ліам будить різко пробуджує і розганяє кров вже під приблюзовий «You Better Run». Так, це навіть нагадує той фестивальний звук! Нагадує, але дах вже не зриває.
Інший сингл – «Chinatown» – тепла та м’яка композиція для останніх сонячних днів осені. Під неї можна згадувати та підбивати підсумки літа, навіть трохи пустити сльозу (посилання). «Chinatown» – пісня міських зелених закутків.
Після неї стається щось неймовірно дивне: лунають пісні, які блискавично швидко залітають в одне вухо і несуть одразу на вихід з іншого, а через деякий час ти вже чуєш завершальну пісню «I Never Wanna Be Like You». Вона трошки виводить з трансу. Ні, не через те, що активна або звучить свіжо, а просто через “I Never Wanna Be Like You”…бо справді не хочеться.
Пісні молодшого Галлахера в альбомі «As You Were» перетворились на збірну Британії по музиці: по ньому можна вчити, які елементи використовувати з бріт-поп музики, щоб твій альбом став популярнішим. І в цьому нічого поганого немає, але ж очікування були зовсім таки іншими. Коли читаєш список анонсів музичних альбомів на 2017 рік і бачиш що такий іменитий виконавець випускає альбомчик, то мимоволі підводиш «червоним», щоб не забути знайти його. Жаль, що натомість отримали щось посереднє.
Для тих, хто хоче більше музики, є прискіпливий огляд нового альбому “Desire” Hurts.
Автор: Futura
