Короткометражку #неЛекція знімали четвертокурсниці, студентки Андрія Юрійовича Гречанюка. В тому числі і я. Ми робили це як завдання на фестиваль «Кіномедіа», але в процесі роботи зрозуміли, що це далеко не завдання. А можливість. Можливість показати мудрість і філософію, настанови та поради цієї людини, котра воістину багато пережила.
Раніше я читала про війну у творах Ремарка, Хемінгуея, Джойса, Фіцджеральда та інших письменників втраченого покоління. Сьогодні я слухаю про війну з уст свого викладача. Слухаю з жахом, без художності та домислів. І читаю між рядків реальність. Реальність жорстоку і точно не таку, якої би хотілося.
Ще на першому курсі не думала, що той ж викладач буде говорити не про далекі інформаційні війні штатівські, а ті, котрі формують долю України сьогодні. Ті, від яких залежить життя багатьох молодих добровольців, наших захисників, а, зрештою, життя кожного з нас.
Цей викладч привив бажання вчитися та працювати над собою. Не зубрити до посиніння. А мислити. Пам’ятаю давно сказану фразу Андрія Юрійовича: «Думання – процес болісний».
Я переконана, що багато можна змінити. І коли вже обрала фах журналіста і маю можливість інтерв’ювати такого героя, то мій прямий обов’язок донести його слова до суспільства.
Пропоную до перегляду тизер. Вже зовсім скоро зможете подивитися продовження цієї історії.
