На вулиці Кобилянській може подобатися або не подобатися, але не гуляти по ній для чернівчан неможливо. В кожного з цією вулицею свої асоціації, спогади, особисті історії. І хоча серцем Чернівців називають Центральну площу, для більшості чернівчан її заміняє пішохідна вулиця.
– Де зустрінемося?
– На Кобилянській.
Кожен житель Чернівців не раз мав такий діалог, бо пішохідна – це зручне місце для зустрічей. Здається, ніби саме на цю вулицю ведуть усі дороги (насправді тільки 8 вулиць). І саме ця вулиця повністю розповідає про Чернівці і те, чим дихає це місто.
Кого там можна зустріти?
Голосніше за всіх, звичайно, про себе заявляють вуличні музиканти. Чернівчани їх люблять. Відповідно до опитування, яке проводив See Life, зі 190 реципієнтів 75,8% жителів Чернівців ставляться до вуличних музикантів позитивно, 20% – нейтрально, а ще 4,2% опитаних вуличні музиканти дратують.
Читайте по темі:
На Кобилянській можна почути класику, попсу, саундреки з відомих фільмів і все це у різному виконанні. Скрипкою і гітарою чернівчан вже важко здивувати, але трапляється і таке, що на Кобилянській грають на банджо, і навіть глюкофоні. Цим чернівчан частіше тішать музиканти, які подорожують, і музикою збирають собі на квиток. Тому виймати навушники на пішохідній корисно, бо в цих вуличних трелях можна зловити щось цікаве.
Окремою, зовсім специфічної романтикою вулиця Ольги Кобилянської наповнюється вже пізно ввечері в теплу пору року. Несплячі в Чернівцях злітаються на музику і ці групки людей вже не такі, якими вони бувають вдень. Ввечері вже не соромляться підспівувати і підтанцьовувати.
Окрім не сплячих у цю пору там є і сплячі. Безхатченки також полюбляють пішохідну вулицю, тому частенько ночують на лавицях.
Вдень на Кобилянській завжди є люди, як просять. Зі стаканчиками чи пакетами вони впродовж усього дня можуть сидіти на сонці і мовчки чекати, коли туди кинуть чергову гривню.
Є на цій вулиці і двоє особливих людей. Майже ніхто не знає, як їх звати, але біля них зупиняється більшість. Ці люди змушують згадати чернівчан про доброту. Бабуся, яка пропонує біля «Берізки» купити домашні овочі, зелень та очищені горіхи, та дідусь, який грає на звичайному листочку з дерева.
Пішохідна вулиця – це Чернівці в мініатюрі
Тут найкраще помітні і контрасти. На цій вулиці зустрінеш найрізноманітніших людей, яких завгодно соціальних прошарків. Тут уживаються абсолютно різні за зовнішнім виглядом люди: і тих, в кого футболки коштують 1000 гривень, розділяють тільки дві спинки лавиць з тими, у кого весь одяг – 200.
І настрій тут дуже різний – від агресії і розгубленості до любові. І не завжди негатив викликають безхатченки. Ті, хто просять на Кобилянській, бувають ненав’язливими, чоловіки в дорогих сорочках – лайливими, а бабусі – добрими.
Ми іноді проходимо всі 720 метрів цієї вулиці і зовсім не помічаємо її. Не помічаємо, що навколо нас маленький світ – страшний, цікавий, різний, хаотичний. Навколо люди, які потребують нашого добра, або незнайомі люди, яких потребуємо ми. Наприклад, як потребуємо після робочого дня настрою і привітності продавця кави з бусику чи розмови з музикантом про його неформатне життя. На цій вулиці можна без попередніх домовленостей зустріти друзів і навіть закохатися. Все хороше відбувається з нами в найбільш неочікуваний момент і не важливо, чи то просто посмішка, розмова або ж атмосфера та емоції, які ми отримуємо від тих людей, які оточують нас на цій вулиці.
