Ми звикли до поїздів, автобусів, зйомних квартир, тобто звикли жити у дорозі.
З першим альбомом у нас асоціюється тур на його підтримку, багато випитого алкоголю, нічні джеми з різними музикантами, наприклад, у Тернополі з Лос Колорадос, запізнення на поїзд у тому ж Тернополі, плацкарт з Чернівців до Івано-Франківська у потязі, де вагон був настільки розваленим, що верхні полиці не трималися самі, катання на кейсі від гітари Андрія по снігу у Львові, тоді на весні був шалений снігопад і ми багато де затримувались через погодні умови… Я можу ще довго продовжувати і згадувати все це з усмішкою, було круто!
Ми мріяли й продовжуємо мріяти про великі майданчики, стадіони на наших сольниках.
Музика – це коли ти забуваєш айпод і перед поїздом викликаєш таксі, щоб повернутися за ним. Музика – це коли ти виходиш із транспорту не на своїй зупинці, щоб записати мелодію, яка щойно прийшла тобі в голову. Музика – це коли ти не можеш ні про що думати, окрім нової пісні. Музика – це коли ти у шумі двигуна і стуку коліс можеш розрізнити ритмічний малюнок, який стане основою для мотиву пісні.
Мова виконання пісні не має значення. Мені зараз дуже подобається писати українською, це дуже співуча мова, але іноді я продовжую писати англійською та російською.
Нас надихає і мотивує любов наших близьких, любов фанів, яскраві моменти життя, іноді особисто мене надихають дивні звуки, наприклад, стук по холодильнику 🙂
Фанат – це… Мені взагалі не подобається слово «фанат»і його значення. А про фанів Epolets я можу сказати, що це невід’ємна частина сім’ї Epolets. Це люди, які поважають один одного, допомагають один одному, їх об’єднує любов до пісень Epolets. Наші фани, як я вже казав, нас надихають. Це не просто слова.
Кожен концерт – це заряд енергії, який може вилікувати хворобу чи внутрішній біль, підняти настрій та надати сил для досягнення якихось цілей. Ми не секта, але мені здається, що кожен концерт може насправді заповнити внутрішню порожнечу і стати міцним ґрунтом для отримання задоволення від життя.
Улюблені наші пісні:
Ігор: Bravery
Саша: Парті он
Андрій: Dance dance dance
Паша: То Різдво
Найяскравіші спогади за 4 роки існування – торічні виступи на фестивалях, поїздка до Європи, знайомство і праця з Андрієм Хливнюком
Ми вважаємо себе… Романтиками!
Ми не тільки музиканти – ми… хоча останні чотири роки ми тільки музиканти!
У всіх хороших піснях завжди є гарна мелодія.
Популярність – це те, чого ми ще не знаємо.
Слухачам потрібні вуха і відкриті серця.
Вдома ми… відпочиваємо!
Ми хочемо, щоб музика була чимось більше ніж мелодія, яку ти наспівуєш десь у транспорті, більш ніж 3 хвилини твого життя, коли ти слухаєш якусь пісню, хочемо, щоб музика відкривала якісь нові сторони твоєї особистості, змушувала про щось задуматися, щось переосмислити і взагалі викликала різноманітні емоції.
Проблеми вирішити завдяки музиці… не можливо. Але іноді музика надає тобі сили для цього, дає натхнення та час. А іноді буває навпаки – може заплутати.
В сучасній музиці існує проблема… це не стільки проблема самої музики, як проблема часу. Музику починають робити «моментальною» та «пустою», щоб її можна було схавати, як фастфуд, отримати коротке оманливе задоволення, перемкнути на наступний трек і забути.
Головний дар, який дали людині – це здатність мислити і можливість любити.
Секс після концерту… взагалі, концерт сам по собі, як секс. Ну а після – коли вже такий настрій, чому б і не продовжити?)))
Ми віримо… у те, що ми робимо.
Між сім’єю і музикою… коли ти весь час живеш музикою, твоя сім’я не відокремлює тебе від музики.
Коли ми станемо пенсіонерами… якщо ми ними станемо, то ми зустрінемо пенсію на сцені, маючи яхти та власне еротичне видання)))
Ми плануємо… не дуже часто розповідати про свої плани!
Зібрати стадіон сьогодні – це можливо, якщо ти відома футбольна команда або відомий музичний гурт, або пастор якоїсь церкви. Але для всього цього потрібна кропітка праця.
