1898-й згадали не дарма. Саме у цьому році у тодішньому готелі «Zentral» відбувся показ німого кіно – шедевру французької кінематографії. Згодом чернівчани дивилися стрічки на ярмарках під гру фортепіано або гармошки. Після цього буковинці побачили фільми зі Сполучених Штатів Америки, Німеччини, тієї ж Франції. Інколи навіть мовою оригіналу.
До історії цього етапу важливо запам’ятати ім’я Маріана Квадровського. Саме він одним з перших розпочав транслювати кінофільми на Буковині.
Перші документальні стрічки в Чернівцях
Один з перших документальних фільмів, які зняли у Чернівецькій області, є «Красна Маланка», режисер – Дмитро Сухолиткий-Собчук. Кіно розповідає про жителів села Красна, котрі готуються до святкування Маланки.
Фільм складається зі п’яти новел, у кожній з яких йдеться про героїв на тлі буденності та свята. Це є своєрідним відображенням життя буковинців. Над стрічкою працювали 4 роки, прем’єра відбулася у 2013-му.
Крім документального кіно у Чернівцях сьогодні вирує життя навколо всіх інших жанрів. І першим згаданим художнім фільмом буде «Тіні забутих предків». Відомий режисер Сергій Параджанов знімав його за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, де передав життя і побут гуцулів.
В цьому ж фільмі у ролі Івана Палійчука знімався Іван Миколайчук – виходець з Буковини (село Чортория, Кіцманський район), український кіноактор, кінорежисер, Лауреат Шевченківської премії. Діяч відомий і в ролі сценариста. Зокрема, за художнім фільмом з чотирма світовими нагородами – «Білий птах з чорною ознакою». В СРСР Миколайчук носив тавро «неблагонадійного», сьогодні ж – геніального. У Чернівцях на його честь збудували кінотеатр, та, на жаль, він не може знову почати функціонувати, оскільки влада вже багато років не знаходить кошти на ремонт.
Після здобутків Кіцманського району варто перейти і до Хотинського. Адже саме в Хотинській фортеці були зняті кадри видатного фільму «Д`Артаньян і три мушкетери», а також російсько-українсько-польського історичного драматичного кіно «Тарас Бульба». Хотинська фортеця з’являлася і в епізодах фільмів «На войне как на войне», «Захар Беркут», «Русалочка», «У чертова логова», «Баллада о доблестном рыцаре Айвенго», «Черная стрела», «Ясса». Серед знятих нещодавно фільмів у «Тінях незабутих предків» прославився Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. До зйомок стрічки про Олексу Довбуша – “Легенда Карпат”, які відбуваються у Чернівцях та Вижницькому районі, долучають лідера гурту «Друга Ріка» Валерія Харчишина та дочку українського естрадного співака, народного артиста України Назарія Яремчука – Марічку. А фільм «Іван Сила», який знімали в Чернівцях, претендує на премію імені Лесі Українки.
Документальний фільм «Immigraniada» Станіслава Пуздряка
Одним з режисерів, котрі підвищують рівень документальних фільмів не тільки на рівні міста, ба навіть не України, а всього світу, є Станіслав Пуздряк. Попри те, що свій документальний фільм «Immigraniada» творець презентував у травні цього року, стрічка встигла здобути світової слави та принести молодому режисеру престижні звання.
Фільм «Immigraniada» показує реалії життя молодих емігрантів закордоном. Знімальна група у складі Станіслава Пуздряка (режисера, монтажера, оператора), Віталія Скігара (оператора) та Володимира Царюка (оператора) об’їздила п’ять країн Європи: Францію, Польщу, Чехію, Німеччину та Італію для того, щоб відзняти українців. У фільмі, за задумом автора, не показали, що переїзд і життя за бугром – це погано. Не показали й з тієї сторони, що це добре. Відзняли так, щоб ті, хто побачили стрічку, самі зробили свої висновки.
А висновки вже встигли зробити глядачі в Празі (Чехія), Абу-Дабі, Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати), Нью-Йорку (США), Варшаві, Кракові (Польща) та багатьох містах України. У першому півріччі 2016 року фільм покажуть на телеканалі «Україна».
Документальне кіно має назву «Immigraniada» через те, що однойменна пісня виконавця Gogol Bordello надихнула Стаса на створення цієї стрічки. Та не вона єдина була причиною, через яку молодий режисер взявся за зйомки.
Як відмічав Стас, проблема еміграції є для нього однією з найбільш болючих та близьких. На час зйомок фільму, за бугром у нього була дівчина та багато друзів.
Під час роботи знімальній групі було нелегко. Проект некомерційний, без допомоги спонсорів. Можливість побувати у п’ятьох країнах з’явилася завдяки заощадженням з роботи. Бувало, що під час від’їзду доводилося ночувати на вокзалі, жити у заробітчан. Сильно вдарило по кишені і те, що у Парижі конфіскували дрон (радіокерований квадрокоптер з вмонтованою камерою), який коштує декілька тисяч доларів. Та попри це хлопці знімали без скарг, якісно та концептуально, відповідно до задумки.
У фільмі є статистичні дані про міграцію, коментарі українців, котрі виїздили зі своєї Батьківщини. Також є кадри революції, котра відбувалася в Україні у 2014 році. Все це вдало зумів поєднати режисер та представити на загальний огляд. Завдяки цьому ім’я Станіслав став членом Національної спілки кінематографістів України. Та на досягненому хлопець не зупиняється. Повідомив, що вже працює над сценарієм ігрового кіно, яке презентує у 2016 році. Вже найближчим часом очікуємо від нього нових результатів його творчості та клопіткої праці.
