1986 рік, 26 квітня, 01:23. В першу хвилину після запуску експерименту з реактором, стався вибух 4-го енергоблоку ЧАЕС.
На відео – перша інформація про вибух. Ніякої паніки, ніякого жаху. В такому ж настрої спочатку тримали і все населення.
Хоча саме під час вибуху вже загинула одна людина, ще одна – тієї ж ночі. До 4 ранку локалізували пожежу, яка з’явилася після вибуху. До 6 ранку повністю погасили. Завдяки пожежним, вогонь не перекинувся на 3-й блок.
За офіційними даними, 134 людини, котрі були співробітниками ЧАЕС та членами рятувальних бригад, перенесли променеву хворобу різних ступеней тяжкості, внаслідок чого померли. 31 з них – впродовж перших трьох місяців.
60-80 людей померло від віддалених наслідків опромінення, які виявили за наступні роки. Більше 115 тисяч людей були евакуйовані з 30-кілометрової зони.
Тисячі ліквідувальників померли. Вони піддавалися в 90 разів більшому опроміненню, ніж жителі Хіросіми при падінні американської бомби.
Фото катастрофи з 1986 року з журналу «Советская жизнь» Сьогодні, у 2016-му, в Чорнобилі досі не добудували арку, якою мають наглухо накрити реактор на сто років.Так він буде захищений від контрасту температур і ураганів.
Тим часом місто-привид, яке розташоване всього за 12 км від ЧАЕС, – Прип’ять – пустує. Тільки приблизно 200 самоселів, котрі 30 років тому вирішили не залишати свої домівки, досі не покидають його. Хоча зараз воно нагадує величезний, недоглянутий парк – все заросло деревами. Будинки – порожні. Всі речі у більш-менш нормальному стані вивезли мародери.
За ці три десятиліття тут утворився “заповідник” дикої природи. Більше ніде не побачити таких унікальних тварин та птахів гігантських розмірів.