Два роки на фестивалях та інших подіях у Чернівцях чути виступи фолк-групу «Бурдони Черна». Їхня музика однозначно запам’ятовується, оскільки вона абсолютно нетипова для нашого міста. Але сповна оцінити могутність цих віртуозів без знайомства з ними – нереально.
Знали, що у нашому місті є музиканти, які самі створили свої інструменти? Думали, що почуєте в Чернівцях музику Ірландії та Скандинавії? Навіть коли сидите в пабі? А це реально завдяки існуванню гурту «Бурдони Черна». Отож, давайте занурюватися в атмосферу темних часів разом з керівником цього гурту – Валентином Клименко.
— Як Ви створили гурт?
— В моєму житті за сімейними обставинами була досить велика перерва в роботі на сцені, тож коли з’явилась можливість повернутися, я вхопив ії, напевно, всім чим міг. Перша ідея – зробити унікальний як для нашого міста колектив, щоб був присутній елемент оригінальності, тож коли передивлявся варіанти, спершу зупинився на стилі “кантрі”.
Вже почав збирати учасників гурту як випадково попав на виставу клубу військової та історичної реконструкції “Берсерк” (які вивчають історію традиції та побут вікінгів), та вогняного шоу “Тіні вогню”. Вистава виглядала досить цікаво, феєрично та “занурююче”, але мене, як музиканта, сильно бентежив факт музичного супроводу з ноутбуку, ось тут і з’явилося зерня «Бурдони Черна».
— Чому граєте саме середньовічний скандинавський і ірландський фольклор в сучасних аранжуваннях?
— В Україні та за найближчим кордоном середньовічну музику зазвичай грають в обробках стилів “вікінг-метал”, “классік-рок”, “транс” та в оригінальній середньовічній реконструкції. Стиль, в якому ми граємо, запозичений у наших європейських колег з Чехії, Ірландії, Данії, Великобританії, Бельгії та Швеції, відповідно досить унікальний для нашої місцевості, що надає можливість відзначитися “особливим кольором” як на історичних фестивалях, так і на інших виступах.
— Який у Вас був перший серйозний дебют?
— Найперший серйозний виступ був на фестивалі “Відродження легенди: Дні фортеці” у 2015 році в Хотинській фортеці. Незважаючи на достатній музичний досвід всіх членів колективу, відчуття на сцені були як перший раз в житті: “мандраж” та весь супутній набір молодого музиканта ми пережили по повній програмі, адже стиль для всіх нас абсолютно новий та невідомий, а більшість слухачів було з досвідом в історичній музиці. То була так би мовити “перша доза” в цього напрямку.
— Яка основна ідея Вашого проекту?
— Не буду кривити душею про “великі мистецькі надбання нашої культури”, та “впровадження інноваційних ідей у виконанні етнічної музики”, насправді тут дещо інакше, радше ми все це робимо, як говорять в сучасній молоді – “для фану”. Не зважаючи на тісну співпрацю з КВІР “Берсерк”, ми поки не можемо похвалитися великими знаннями у середньовічній культурі, але можемо розказати про безліч чудово проведеного спільного часу.
На історичних фестивалях ми маємо можливість поспілкуватися з чудовими, неординарними, унікальними музикантами та учасниками. Справді, коли потрапляєш в стихію, де хлопчисько завзято розказує про те, як натягнув свою першу тятиву на лук, де лицар в обладунках зверне увагу неохайного прохожого на недопалок, кинутий повз смітник, де чарівні дівчата готують в казанах на вогнищі чудову натуральну їжу, де загублену сережку ніхто й не подумає покласти собі в кишеню, а віднесе до ведучого, щоб той об’явив про втрату, де єднання з природою є набагато ближчім ніж в повсякденні, ти поступово починаєш в чомусь змінюватися сам, і в будь-якомувипадку далеко не в гіршу сторону. 🙂 То можна назвати “другою дозою” 🙂
— Чому не граєте український фольклор?
— За той час, який я віддав музичному досвіду, мені довелося пограти багато різної музики від фольклору на весіллях до джазу на професійній сцені, але те, що ми граємо зараз – не схоже практично ні на що з нашого досвіду, а для музиканта вельми важливо періодично опановувати щось нове, тим паче, в нашому чудовому місті, слава Богу, є достатньо високо професійних виконавців українського фольклору.
— Як Ви оцінюєте перспективи таких колективів, як Ваш, в Україні?
— Унікальність завжди є перспективною незалежно від напрямку дії, при умові, що результат сприймається масами, питання тільки про те, до чого “душа лежить”. Звичайно, такий варіант обробок фольклору можна було би при бажанні застосувати й в інакших національностях.
— Над чим ви готові працювати безкоштовно?
— Ми періодично йдемо на зустріч організаторам суспільної сфери діяльності для виступів на тематичних творчих вечорах та святах безкоштовно, але вважаємо, що будь-яка робота музиканта повинна оцінюватися належно, так само як і робітників інших сфер життя, тим паче, що задля конкретно нашої діяльності доводиться практикуватися далеко не тільки в музичній сфері, але про це нижче… 🙂
— Які свої здобутки Ви вважаєте успішними?
— У нас доволі різнобарвне життя: мало того, що ми вчимося цікавого стилю музики, нам ще й доводиться самостійно шити собі середньовічні костюми для сцени, а практично ніхто ніколи й близько не зіштовхувався з такою спеціалізацією. Крім того, майже половина інструментів, на яких ми граємо, зроблені власноруч, і попереду належить ще пошиття шатрів, опанування середньовічної кухні і т.д. Чи є це успішними здобутками – безумовно. То, напевне і є “третьою дозою”.
— Чи були такі моменти у діяльності гурту, які Ви вважаєте невдалими?
— Не маю права назвати бодай які-небудь моменти з нашої історії невдалими, все що було – було на користь, навчання та самовиховання, таке не може називатися невдачею.
— Які плани у колективу?
— В планах ріст гурту як автора своїх аранжментів та авторських творів в такому ж стилі та напрямку. Також, поки що в зародку, жевріє думка зробити глобальну, велику шоу-виставу з нашими реконструкторами, але то ще поки тільки мрії, а мрії, як показує практика, обов’язково треба здійснювати, чого й всім бажаємо. 🙂
