1. Чи можна на око відрізнити “ліву” маршрутку від легальної?
Звичайно, без перевірки документів водія (а зробити це може тільки правоохоронець) визначити, легальний перевізник або “грач”, складно. Але при певній спостережливості – реально.
Читайте також: Три важливих правила споживача
По-перше, державні номерні знаки офіційної маршрутки мають жовтий фон, а не білий, як у приватників. За цією ж ознакою можна визначити, обслуговує маршрут автопідприємство або по ньому їздять наймані мікроавтобуси, якими керують їх “господарі” (або, що ще гірше, водії-заробітчани, яких в свою чергу найняли власники приватних бусів: в цьому випадку домогтися пасажирам будь або компенсації при аварії буде дуже складно).
По-друге, маршрутки-нелегали чіпляють табличку з номером маршруту тільки на лобове скло (на легальних вони є ще і з правого боку, причому з докладним описом маршруту).
По-третє, в салоні “лівого” бусика ви навряд знайдете вивішену ліцензію на перевезення пасажирів і “Правила поведінки в маршрутних таксі”.
2. Куди потрібно скаржитися, якщо пасажири незадоволені організацією роботи маршруту?
Перевізники, які дорожать своєю репутацією і бояться втратити ліцензію, обов’язково вивішують в салонах своїх мікроавтобусів номери телефонів та адресу офісу фірми. Адже завжди вигідніше розійтися з клієнтом полюбовно, ніж потім розбиратися з різними інстанціями, в які почне скаржитися скривджений пасажир.
Читайте також: Права пасажирів Укрзалізниці
Якщо таких даних в салоні немає, а водій відмовляється їх надати, доведеться складати скаргу в управління (відділ) транспорту держадміністрації Чернівців, яке і видає ліцензії на надання пасажирських послуг.
Цю скаргу незайве продублювати в управління (відділ) у справах захисту прав споживачів або його суспільний аналог – Союз захисту прав споживачів. Необхідно точно вказати номер маршруту, час поїздки, номер автомобіля, місце і причини інциденту.
Якщо мова піде про погану організацію роботи маршруту (порушення графіка руху, дострокове припинення руху у вечірні години і, навпаки, пізній початок руху, то складіть докладний, але чіткий опис систематичних порушень (емоційні вигуки, на зразок “Цілу годину чекала маршрутку!”, в цьому випадку не підійдуть).
Буде набагато переконливіше, якщо скаргу підпишуть ще декілька людей (потрібно взяти координати хоча б двох попутників – в крайньому випадку, вказати їх в якості свідків).
3. Чи можна покарати водія за хамство?
Що ми робимо, якщо нам нагрубіянив водій маршрутки? Намагаємося скоріше забути неприємний епізод, а той, хто нас образив, продовжує потім псувати настрій наступним “жертвам”.
Проте, карати за хамство не тільки можна, а й треба. Для початку зверніться до керівництва підприємства, що обслуговує маршрут (читайте відповідь на попереднє запитання “Куди потрібно скаржитися, якщо пасажири незадоволені організацією роботи всього маршруту?”). А ось якщо з адміністрації транспортного підприємства відповіли формально або взагалі проігнорували вашу скаргу, звертайтеся до суду. Але майте на увазі: позовна заява повинна бути складена не з приводу хамства як такого, а з приводу порушення прав споживача, що позначилась в неякісно наданій послузі – в образі вас з боку водія. Але факт образи доведеться в суді доводити. Для цього будуть потрібні не тільки свідки, а й проїзний квиток, копія вашої заяви в транспортну організацію з позначкою про реєстрацію його там серед вхідних документів (або поштове повідомлення про вручення). Якщо ви докладете ще й виписку з медичної картки, що відразу після інциденту зверталися з приводу нервового розладу, то є всі шанси, що винуватець, крім штрафу, ще буде змушений відшкодувати вам моральний збиток, а також сплатити судові витрати та витрати на лікування (читайте замітку “Нагрубіянив – заплати 1000 гривень”).
Нагрубіянив – заплати 1000 гривень
Прецедент, коли пасажир засудив транспортне підприємство тільки за те, що водій маршрутки його образив, уже є.
Киянка Олена Ю. зайшла в маршрутку і сіла на вільне місце. Несподівано водій у грубій формі, звертаючись на “ти”, зажадав встати, так як це місце – службове (!), Призначене для кондуктора (давно ви бачили в маршрутках живих кондукторів або хоча б напис “Місце для кондуктора”?).
У тій маршрутці кондуктора не було і в згадках – гроші за проїзд збирав з пасажирів водій. Тут Олена Ю. мала необережність ще й попросити квиток. За її словами, водій кинув їй в обличчя талончик і почав вже не тільки ображати, але і погрожувати: зараз, мовляв, завезу тебе на останню зупинку і там з тобою розберуся. Олена зателефонувала по мобільному своєму чоловікові, який, кинувши справи, примчав зустрічати дружину.
На біду водія, Юрій, чоловік Олени, виявився юристом. Він вирішив діяти виключно в правовому полі. Зустрівся з керівництвом підприємства, що обслуговує маршрут. Перед ним вибачилися за сам інцидент, але сказали, що, за словами водія, конфлікт спровокувала пасажирка. Тоді Олена і вирішила подати позов до суду про порушення прав споживача.
Зрозумівши, що справа приймає неабиякий оборот, керівництво підприємства намагалося піти на мирову, запропонувавши подружжю два безкоштовних проїзних терміном на два роки на даний маршрут. Але Олена і Юрій вже пішли на принцип. В результаті суд постановив стягнути з відповідача (підприємства) на користь позивача (Олени Ю.) 1000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди. В апеляційному суді керівництво підприємства намагалося добитися скасування цього рішення, але безуспішно.
А водій, винуватець інциденту, так і не вибачився перед постраждалою. З підприємства він просто звільнився – за власним бажанням.
За матеріалами Оглядача
