Чи маєте ви платити, якщо випадково розіб’єте чи якось по-іншому зіпсуєте товар в магазині?
Стаття 17 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє примушувати споживача купувати товари неналежної якості або непотрібен йому асортимент. Тобто купувати розбиту пляшку коньяку ви не зобов’язані. Максимум представники магазину можуть скласти акт про заподіяний збиток і подати позов до суду, де вони будуть доводити, що це саме ви винні в заподіяній шкоді.
Читайте також: Права пасажирів Укрзалізниці
Чи повинні ви відшкодувати збиток магазину – це вирішить тільки суд, прийнявши до уваги багато обставин. Ситуації з ненавмисним псуванням товару можуть бути оцінені у відповідності з різними законодавчими нормами.
З одного боку, стаття 323 Цивільного кодексу України предбачає, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
З іншого боку, стаття 1166 того ж кодексу стверджує, що збиток, завданий майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла. Але вона звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не з її вини.
Але закони законами, а якщо співробітники магазину не випускають вас і вимагають грошей? Вихід один – викликати правоохоронні органи.
Адже стаття 19 Закону «Про захист прав споживачів» забороняє агресивну підприємницьку практику: загрози, зокрема щодо того, що споживач не може залишити приміщення продавця без оплати, а також вимога оплати продукції, наданої продавцем, якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
І головне – пам’ятайте: оплата зіпсованого товару повинна проводитися не в рамках процедури покупки, а в рамках виконання судового рішення про відшкодування шкоди.
Чи повинні ви здавати сумку при вході, і хто винен, якщо сумка пропала зі скриньки?
Все залежить від того, які саме у вас речі. Якщо те, з чим ви хочете увійти в магазин, там продається, то вимога здати сумку – правомірна.
У пункті 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затвердженого Кабміном, кажуть, що споживачеві повинен бути забезпечений доступ до торгових об’єктів без здавання речей на зберігання. Але тільки якщо ці речі не є товарами, які реалізуються в цьому торговому об’єкті.
Тобто, якщо ви хочете зайти в супермаркет з пакетом картоплі, пляшкою молока або мінералки, та з будь-яким предметом, аналогічним тому, що продається в магазині, то вимога залишити ці предмети буде обґрунтованим. А ось змушувати вас здавати сумку (якщо точно така ж не продається в магазині), ніхто не має права.
Наполягають? Можна цитувати закони, викликати правоохоронні органи, зібрати свідків і звертатися в товариство захисту прав споживачів і навіть подавати позов до суду. Але простіше піти в інший магазин, гривнею покаравши зазіхачів на ваші права. А для комплекту – знеславити їх в соцмережах.
Ви погодилися залишити на вході свій пакет, закрили і взяли ключ з номерком. З цього моменту магазин взяв на себе функції зберігача, так як прийом речей на збереження підтверджений номерним жетоном – така форма укладення публічного договору зберігання передбачена статтями 936 і 937 Цивільного кодексу України.
Це важливо знати, тому що часто поруч з осередками зберігання в магазинах висить оголошення: «Адміністрація не несе відповідальності за збереження речей». Так ось, такі оголошення порушують статтю 950 Цивільного кодексу, в якій чітко сказано, що за втрату або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, відповідальність несе її охоронець. Тобто в нашому випадку – магазин. Він же згідно зі статтею 951 того ж кодексу, повинен буде відшкодувати збитки, якщо ваші речі будуть втрачені або пошкоджені.
Але це – теорія. На практиці ж краще не залишати в камерах зберігання дійсно цінні речі – довести, що у вас пропав дорогий ноутбук, фотокамера або навіть просто сумка з дорогими покупками буде вкрай складно.
Чи має право охоронець оглядати вашу сумку на виході?
Закон України «Про охоронну діяльність» наділяє всіх охоронців, в тому числі і в магазинах, дуже широкими правами і можливостями. Зокрема, стаття 9 дозволяє їм користуватись газовими балончиками, газовими пістолетами, гумовими кийками та одноразовими пластиковими або текстильними наручниками. Можуть вони застосовувати і методи фізичного впливу, – говорить стаття 12.
І все ж охоронці не всесильні. Стаття 10 забороняє їм, зокрема: здійснювати дії, що посягають на права, свободи та власність фізичних осіб, а також ставлять під загрозу їх життя і здоров’я, честь, гідність і ділову репутацію; проводити оперативно-розшукові заходи, до яких відноситься і обшук. Однак, все це звучить розпливчасто.
Законом передбачено, що охоронці в магазині можуть:
• проводити відкриту фото- і відеозйомку;
• вимагати припинення протиправних дій (крадіжка товарів, псування майна і товарів, нанесення ушкоджень іншим особам);
• протидіяти порушникам в разі, якщо порушник проігнорував вимогу припинити протиправні дії;
• затримувати осіб, які намагаються проникнути або вийти з території, що охороняється, з порушенням правил, при цьому персонал охорони негайно повинен викликати органи внутрішніх справ і передати їм затриманого;
• застосовувати фізичний вплив і спеціальні засоби у випадках, пов’язаних із загрозою життю і майну, при цьому такі заходи можуть застосовуватися, якщо іншим шляхом неможливо припинити правопорушення. Такі заходи можна застосовувати після попередження голосом і жестами.
Однак ні перевіряти ваші документи, ні оглядати без вашої згоди ваші речі, а тим більше проводити обшук, ні затримувати вас без виклику правоохоронних органів, ні накладати штрафи і вимагати їх оплати охоронці права не мають. Все це – прерогатива правоохоронних органів.
