Жительку нашого міста Катю Єрьоменко сьогодні всі впізнають як успішну виконавицю dakooka. До речі, псевдонім з’явився під час реєстрації на google пошта: kooka – бо Катя, а ще двох літер не вистачало. Так і з’явилося «da». Та оригінальний підхід у музикантки не тільки до придумування псевдоніму, але й до пісень. З останніми виконавиця успішно гастролює містами, досягає все більшого і більшого успіху, але, як не дивно, переїжджати з Чернівців не планує.
Під час інтерв’ю згадали і дитинство, і початки кар’єри і сьогоднішню популярність. А ще дізналися, що скоро буде новий альбом та кліп. Найтепліші спогади та найвідвертіші асоціації – далі у матеріалі
Все, що оточувало мене у дитинстві … суцільне блаженство. Багато іграшок і цукерок. Садок №9, школа №15 і музична школа №4.
Відпочинок і вільний час.. я на інтерв’ю в See Life. А так – то люблю дивитися «Зважені та щасливі», «МастерШеф».
Найбільший мій страх… павучки. І все. Більше всього я боюся павуків) Так, точно тільки павучків)
Хобі – це…і робота, і все, що оточує. Я вважаю, що я не вмію малювати, але дуже хочу. Хотілося б намалювати обкладинку до альбому, але розумію, що це займе дуже багато часу, нервів, тому простіше, якщо це хтось інший зробить.
До того, що пісні, які виконую не я, але підписують мною, я ставлюсь… нейтрально. Раніше мене це дратувало. А Зараз мені навіть соромно за людей. Ну трішки) Колись я також думала що пісню “Outer space” співає Bob Marley. І не тільки цю пісню він Не співає) Коли я це зрозуміла — мені було соромно. Що ж, тепер я розумію людей, які плутають мене. І мені трошки соромно за них) Але сьогодні це навіть плюс для піару.
Що порівнюють з Орловою… мене не дратує. А тепер вже і не порівнюють, бо вже не ті формати. А деколи на концертах представляють десь так : «От хто така dakooka? Ви чули Чайковську? А Аліну Орлову знаєте? Оце не вона». А раніше – звісно було схоже на Орлову. Бо я фанатіла від Орлової. Я її слухала, вона для мене була кумиром, взагалі так її любила. А тепер уже все. От нещодавно у неї вийшов альбом «88», мені не подобається. І навіть те, що я слухала раніше, мені вже також не подобається. І навіть більше – мої пісні, які я тоді писала, мені вже не подобаються. Мабуть, я трохи підросла.
За час моєї музичної кар’єри найбільша зміна для мене.. теперішній гурт dakooka і саме музичний sound. Він для мене переломний. Хоча після нього ще хочеться скрипки і взагалі набрати собі у групу і віолончелі ,і всіх-всіх довкола.
Зараз музика розвивається… в нас є два поняття. «Музика» і «українська музика») Остання зараз стрімко розвивається. Повилазило те, що не вилазило давно. І всі отак взяли і різко почали помічати артистів, писати про них. Це добре. Знаходяться нові таланти.
Амбіції у музичній кар’єрі… великі! Треба ж зібрати стадіон)
Найкраще мені запам’яталася публіка… в Ужгороді. Вони молодці. Стали після виступу і почали хлопати стояче. Двічі вони вставали і двічі ми йшли зі сцени, і так і не зіграли на біс. Бо ми просто не знали, що це значить. Але вони круті. Якісь не такі, як всюди. Але в Ужгороді все було добре: і гарний зал, і організатори – молодці.
Між життям в Чернівцях і життям в іншому місті… велика різниця. Тут спокійно і нікуди не квапишся. У нас красиво, у нас по-домашньому. Для мене навіть краще, ніж за кордоном. Я не хочу переїжджати звідси жити, хоча для кар’єрного росту було б непогано переїздити у Київ на декілька років, але я за те, що зараз, у ХХІ столітті, можна розвиватися музикально тільки по мережі. Їздити на концерти, а жити там, де подобається. Хоч у горах. В іншому місті інші люди, взагалі для мене важко жити в Одесі, чи у Львові, чи в Києві – неважливо. Тому що мені треба знати, де які магазини в місті, де які провулки, де чого можна очікувати. Мені треба точно це знати. От як у Чернівцях. Я знаю, де магазин «Все по 2 гривні») І все-все-все) Наприклад, в той провулочок не треба йти, бо там накурені. Це мій маршрут. В іншому місті мені треба звикати довго.
Процес зйомок кліпу для мене … взагалі такий треш! Я ж і режисер, і постановник. Коли почали знімати перший кадр з Стасом, так він мені каже: «Давай говори, що знімати». А йому кажу: «Знімай Юлю». Він питає: «Як знімати? З якого ракурсу?». Я думаю: «А ти сам знаєш». А він каже: «Я оператор, ти режисер, ти маєш сказати, з якого ракурсу». Запам’ятали цей момент) тепер я через дві години: «Стас, біжи сюди швидко, дивися, який класний ракурс. Давай спочатку крупник знімемо, потім середній, потім відійдемо і загальний знімемо. . На третій день я взагалі розійшлася. Говорила: «О Боже, як оце круто, які тут емоції!». Словом, мені сподобалося.
Сильні емоції від чужої творчості… в мене були, коли я почула пісню «Родина» Піанобоя. А згодом побачила, як її на Х-факторі) виконує хлопчик. Тоді подумала, що швидко треба щось написати. І написала.
Головний дар, який дали людині… перше, що прийшло до голови – це логіка. А чому саме логіка, не знаю. У мене асоціації: дар, людина і логіка.
Я люблю Джека Уайт за… те, що він такий крутий чувак.
Я не знаю… що мені одягнути на концерт. Проблема виникає щоразу. Були ідеї взяти спеціальну людину, але, по-перше, це зайва людина, з нею треба постійно спілкуватись , по-друге, це зайві гроші, їй ж треба платити зарплату. А, по-третє, мені все одно не сподобається, що вона мені запропонує. Бо я така людина. Мені все одно не сподобається, я знаю. Тому краще не травмувати людину і себе. Тому краще не знати, що одягнути і одягати що-небудь.
У музиці існує проблема… для мене зараз – сісти і написати щось цікаве. Ще мені треба набити швидкість гри лівою рукою. Для мене це зараз проблема у моїй музиці. Для слухача не має бути проблем. Це ж музика, вона врятує світ, як краса.
Життя Чернівців можна змінити… можна змінити. Якби всі починали з найнижчої сходинки за пірамідою потреб Маслоу – фізіологічних: поїсти і поспати, тоді суспільство трохи змінювалося би. Я за те, щоб відкривати фаст-фуди здорової їжі. Тоді в кров будуть поступати не токсини і шлаки, а здорові вітаміни, мінерали і мікроелементи. Якби ж це зрозуміли люди з грошима, тоді можна було б змінити не тільки Чернівці, ще й Тернопіль можна було б так змінити) І Коломию зачепити)
Чудова вечірка… коли є з ким потанцювати. Коли це вечірка не однієї людини.
Мені не потрібно… мати великі груди, бо я гарно співаю А-ха-ха! Все!
Коли мені набридало грати на одному з концертів і я сиділа підпершись, я думала про … Боже мій, це який жах взагалі. Мені треба попити. Поп’ю. Попила. Люди дивляться на мене, а мені взагалі все одно. Чому? Бо публіка робить багато. Буває, співаєш одну пісню і ви вже як рідні. А буває, можна грати весь концерт отак підпершись. І ти думаєш: «Оце жах!», і вони так думають.
Найбільше мене веселить… Лєра (моя сестра). Все!
Я вірю… в добро. Я вірю в добро, в посмішки, в щастя, в людину. В силу людську. От так от.
Музика для мене – це… спорт. А що ще? Приходиш на репетицію, не можеш зіграти. Ти граєш, граєш, граєш. Тебе вже нудить, але ти далі граєш, бо ти хочеш зіграти. І в тебе виходить. Вау, круто! Виграла медаль. Прийшли люди на концерт – як на олімпійських іграх: виграла медаль і ще якусь суму грошей. Потім можна буде вигравати медаль, суму грошей і ще квартиру в Києві! Така асоціація з музикою.
Я пишу пісні так: … просто сідаю і пишу пісню. А сідаю в ті моменти, коли немає що робити. Наприклад, коли ми їдемо з Дніпропетровська в Херсон. І ці 100 км долаємо три години. Ні поспати, нічого. Сідаю на заднє сидіння і пишу. Коли є піаніно, сідаю на репетиційну базу і граю. Мені не завжди треба відчувати те, про що я пишу. Може, це несправедливо до слухача, але це так є. Я можу не відчувати конкретну емоцію в конкретну мить, але ж я знаю, що, наприклад, грабувати – це погано, вбивати – це погано. Але я ж не вбивала при цьому, щоб це відчути. Просто треба правильно підібрати слова, ритм і епітети.
Я хочу, щоб музика була… завжди.
Мій типовий слухач виглядає… красиво. Він виглядає ідеально) Навіть пара людей, які ідеально виглядають. І з дитиною! Оце мій слухач) Ідеальний!
Між сім’єю і музикою… не треба вибирати. У мене не стояв вибір, не стоїть і не буде стояти.
Від наступного року я очікую… ми хочемо випустити альбом, і я більше очікую від випуску альбому, ніж від року. Хочу, щоб люди зрозуміли нас трьох, весь гурт, daKooka live band.
